Вітерник, -ка, м.
1) Болѣзнь — родъ сыпи или прыщей на тѣлѣ.
2) Растеніе, употребляемое для лѣченія болѣзни вітерник.
До-сто-бі́са нар. Очень много. Cм. до.
Жаха́ння, -ня, с. 1) Пуганіе. 2) Страхъ, испугъ. Чуток було чимало для нашого жахання і сподівання. Я пізнаю з їх жахання, що ти, Боже мій, зо мною.
Мельну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ моло́ти. Язичок мельне, та й у кут, а стіну натовчуть.
Мля́вість, -вости, ж. Вялость, слабость.
Пастущина, -ни, ж. Плата пастуху.
Підніжка, -ки, ж.
1) Подножка, педаль въ ткацкомъ станкѣ.
2) мн. Въ огорожѣ: камни, подложенные подъ нижнее бревно, чтобы оно не гнило, лежа на землѣ.
Працювальник, -ка, м. = працівник.
Смовдирь, -ря, м. Бездѣльникъ, лѣнтяй.
Узгір'я, -р'я, с. Склонъ горы. Криниця під узгір'єм. Нехай в його суд по горах, по узгір'ях правда сяє.
