Губа́, -би́, ж. 1) Губа. Як би не зуби та не губи, була б душа на дубі. Язичок мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Поцілував Бондарівну у самії губи. Иногда въ значеніи: ротъ. Має губу від уха до уха. — ротъ до ушей. З доброї губи добре і слово. На всю гу́бу. Вполнѣ, совершенно, сильно, очень. Реве на всю губу. На всю губу пан. Гріха на всю губу. Въ Галиціи — ці́лою губою. Ґазда цілою губою. Роспусти́ти гу́би. Много говорить, врать, сплетничать. А вони вже й роспустили губи; ех, бабська натура! Гу́бу закопи́лити. а) Надуться, разсердиться; б) заважничать. Роби́ти з губи́ халя́ву. Не исполнять обѣщанія. Не роби з губи халяви. 2) мн. гу́би. Грибы. А хто любить губи, губи, а я печериці. Виросло несчислено богато ріжних губ та грибів. 3) = Губа́ня. Ум. Гу́бка, гу́бонька, гу́бочка. Ув. Губи́ще.
Зрадний, -а, -е. и зрадній, -я, -є. = зрадливий. Гей-гей! не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина. Зрадня ваша рада.
Мете́ць, -тця, м. Проворный, мастеръ, мастакъ.
Наґраму́зляти, -ляю, -єш, гл. Написать каракулями, грязно.
Покоїтися, -ко́юся, -їшся, гл. Покоиться.
Порідшати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться рѣже, порѣдѣть. Порідшав, дуже порідшав ліс.
Пороздавлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Раздавиться (во множествѣ).
Пошанівка, -ки, ж. Хорошее обращеніе, бережность. Як він буде довго носити свиту, коли у нього одежі ніякої пошанівки нема: чи сльота, чи шо, все в новій шарґає.
Появляти, -ля́ю, -єш, сов. в. появи́ти, -влю́, -виш, гл. 1) Являть, явить. Стидно й очі появити. 2) Рождать, родить. Авраам появив Ісаака.
Суятниця, -ці, ж. Ж. р. отъ суятник.
