Да́рбенний, -а, -е. Дарственный. У нас земля дарбенна, ми живемо на дарбенній землі, що поміщик наділив. Павлогр. у. (Залюбовск.).

Дохо́дити, -джу, -диш, сов. в. дійти́ (дойти́), -дійду́, -деш, гл. 1) Доходить, дойти, подходить, подойти. Став (вовк) доходити до лисиччиної хатки. Чуб. Щоб ти туди не дійшов і назад не вернувся (брань). Ном. № 3766. дохо́дити до се́рця. Трогать. І чую, що говорять, і бачу їх, а до серця ніщо мені не доходить; МВ. ІІ. 12. дійти́ до зро́сту. Вырасти. Рудч. Ск. І. 99. 2) Приходить, прійти, заходить, зайти къ кому. Чом ти ніколи до нас не дійдеш? Харьк. Доходили молодиці знакомі навідати. МВ. (О. 1862. І. 81). 3) — чого́. Достигать, достигнуть чего либо. Святого він дійти заміру хоче. К. ЦН. 259. От був мій пан-отець князь, великого чину дойшов. МВ. ІІ. 32. — добра́. Быть счастливымъ, добиться счастья. Дай тобі, Боже, щоб ти добра дійшла. Св. Л. 114. — кінця́. Оканчивать, окончить. То сяк, то так і дійшов кінця. Св. Л. 134. — літ. Вырастать, вырасти. Тільки що діти літ стали доходити, що вже матері і втіха, і поміч. МВ. І. 45. Маєш сина, брате, я — дочку єдину; як дійдуть літ, іспаруй їх у добру годину. К. Досв. 105. — ро́зуму. Созрѣвать, созрѣть умственно. ЗОЮР. І. 20. Став розому доходити, — сам побачив, що треба робити. Мир. ХРВ. 46. Яка ще з нею мова? вона ще дурна, — нехай перше розуму дійде. МВ. — ру́чки. Кончать покосъ. Г. Барв. 145. — сорома́. Осрамляться, осрамиться. Ой там чужая сторона, — щоб нам не дійти сорома. Мет. 181. 4) Добиваться, добиться, узнавать, узнать, вникать, вникнуть, изслѣдовать, выслѣдить. Вони доходять по книжках гир від чого взялось. Ромен. у. Знайшли путо у Семена та по тому й дійшли, хто коня вкрав у Йвана. Волч. у. Чи не дійдемо, які там у неї думки. МВ. (О. 1862. ІІІ. 36). він до всьо́го дохо́де. Онъ во все вникаетъ. Харьк. 5) Кончаться, кончиться. Через тиждень мені місяць дійде, як тут живу. Пирят. у. 6) Кончаться, кончиться, умирать, умереть. Там лежить такий хворий, що скоро мабуте дійде. Лебед. у. Уже доходе дитина. Лебед. у. Як би були води не дали, то я б дійшов уже. (Стрижевск). Із лошяти й дійшла кобила. Н. Вол. у.

Зарі́к, -ро́ку, м. Зарокъ, обѣтъ. Зарік положив не женитись. Г. Барв. 14.

Здорові́ти, -ві́ю, -єш, гл. Выздоравливать. Желех.

Кінчак, -ка, м. Мечъ съ узкимъ лезвіемъ.

Корса, -си, ж. Полозъ саней. Шух. І. 180.

Криж, -жа, м. 1) Крестъ. Ой виступала Матір Вожая, на крижеві стала. Чуб. І. 161. Крижем. Крестообразно. Церква збудована крижем. Лубен. у. То простягнеться крижем, то кулаком в груди себе стосує. Стор. крижем падати, крижем упадати. Падать какъ пластъ. Його мати старенькая крижем упадає. Макс. Оксана в двері: «Вбили! вбили!» Та й пада крижем. Шевч. 147. 2) Чаще мн. крижі. Крестецъ, поясница. Взяв дід бабу за крижі та попе по хижі. Чуб. V. 1136. Летів ворон... сів у сірого коня на крижі, з крижа на спину, з спини на гриву. Чуб. Р. 68. 3) Мѣра въ косую сажень. Подольск. г. Ум. крижин. Виходить мі там золотий крижин, а під тим крыжом сам милий Господь. Гол. II. 7.

Харсон, -ну, м. Херсонъ. Полт. Шейк.

Хвиль, -ля, м. 1) Валетъ въ картахъ. 2) Названіе игры въ карты и козырной дамы въ той же игрѣ. КС. 1887. VI. 365.

Цябрина, -ни, ж. = цямрина.