Волокуша, -ші, ж. Родъ невода. Ум. волокушка.
Дзиг меж. Правильнѣе: дзиґ (Cм.). Выражаетъ быстрое движеніе; у употреблено какъ существ. Я за нею.... а вона в мене попід рукою дзиг знов у хату, та на дзигу шторх мене у плечі.
Заку́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. закури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялось хати, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. бода́й тобі закури́лось. Бранное пожеланіе пожара. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось». 2) Закуриваться, закуриться. Ніяк не закурюється люлька, — тютюн вохкий. 3) Закапчиваться, закоптиться, потемнѣть отъ дыму. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму. Огнище розложив таке, що аж небо закурилось, аж до Бога дим дойшов. 4) Начинать, начать пылить, запылить. Не жаль мені доріженьки, що закурилася. Гогорится также и о снѣгѣ. От схопилась хуртовина, закурилася долина. 5) Запыливаться, запылиться, покрыться пылью.
Оскомити, -млю, -миш, гл. Набивать оскомину. Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити.
Ошмарувати, -ру́ю, -єш, гл. = обшмарувати.
Підгородянин, -на, м. Подгородній житель.
Підлепливий, -а, -е. Льстивый, подлиза, подлипайло.
Стернувати, -ну́ю, -єш, гл. ? На тім боці у толоці ніч ночував, вороного кониченька стернував.
Толочний, -а, -е. 1) Находящійся подъ толокою. Толошне поле.
2) Обращенный къ толок'ѣ, выходящій не на улицу, а въ противоположную сторону. За толошними ворітьми.
Трудовник, -ка, м. Труженикъ. Дайте ради Христа, трудовники Божії.