Дожи́н, -ну, м. Конецъ жатвы.
Зла́зити, -жу, -зиш, сов. в. злізти, -зу, -зеш, гл. 1) Слазить, слѣзать, слѣзть; сползать, сползти. З чужого коня серед дороги злазь. Із неба злізла чорна ніч. 2) Взлѣзать, взлѣзть, всползать, всползти. Був собі дід та баба, та злізли на граба.
Кривдити, -джу, -диш, гл. Обижать. Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей.
Моца́рь, -ря́, м. Силачъ. Сідлай мі коня, того моцаря.
Нащебетати, -бечу, -чеш, гл.
1) Нащебетать.
2) Наговорить много. Дівчата прибіжять, нащебечуть.
Невиразний, -а, -е. Неясный, неотчетливый; невнятный.
Партолити, -лю, -лиш, гл. Дѣлать не особенно тщательно, почти то-же, что и партачити.
Перепити, -ся. Cм. перепивати, -ся.
Роспукнутися, -нуся, -нешся, гл.
1) = роспукатися 1. Прийде мі ся роспукнути, хлопче за тобою.
2) = роспукати 2.
Сховатися, -ва́юся, -єшся, гл. Спрятаться. Од людей сховаєшся, а од Бога ні.
