Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

острішок

Острішок, -шка, м. 1) Нижній край соломенной крыши на постройкѣ. 2) Родъ крыши положенной поверхъ плетня. Чуб. V. 593. Усі кури на сідалі, півень на острішку. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 72.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОСТРІШОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОСТРІШОК"
Дитиня́, -ня́ти, с. Ребеночекъ. Дитиня вмерло. Камен. у. Ум. Дитиня́тко, дитиня́точко. Мкр. Г. 22.
Дяченкі́вна, -ни, ж. Внучка дьячка.
Єднора́л, -ла, м. Генералъ. Раді ж ми ся додому вернути, нас єднорал не пускає. Чуб. V. 999. Вийшли муштруватись перед паном єдноралом. Федьк. ІІІ. 121.
Жи́лка, -ки, ж. Ум. отъ жила.
Завискоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. Завизжать, взвизгнуть. І з реготом завискотіла — і мов лихий її злизав. Греб. 358.
Покидька, -ки, ж. 1) Негодный предметъ. К. (Хата, XVI). 2) Заброшенное существо женскаго рода. Я така вбога і безталанна дівчина, покидька, чужий попихач. Г. Барв. 381.
Посолоніти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться болѣе соленымъ. Посолонів борні. Конст. у.
Похрупати, -паю, -єш, гл. = похрумати.
Суходревник, -ка, м. Раст. Lonicera xylosteum. Вх. Лем. 471.
Тандитник, -ка, м. Ветошникъ, старьевщикъ. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОСТРІШОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.