Башта, -ти, ж.
1) Башня. Змурував високу багату. Михайлик — лицарь був, да як зійшов на башту, да пустив з лука стрілу.
2) Старая толстая ель. Ум. баштонька, башточка.
Жебра́чка, -ки, ж. Нищая. Де що було в мене, то позабірала — добра жебрачка!
Задаві́йко, -ка, м. Душитель; міроѣдъ, кулакъ. То хиба пан? То задавійко. Він скілько людей згубив тими процентами.
Облуда, -ди, ж.
1) Лицемѣріе, притворство, обманъ. Хто облудов віддихає, най нігди щастя не має.
2) об. Лицемѣръ, лицемѣрка, притворщикъ, притворщица. Гадалам ся, мій миленький, втопити, щоб з тобою, облудою не жити. Ой не жаль же мі того вина й меду, же 'м пив, ой но мі жаль, же 'м з облудов оженив.
3) Призракъ; обманный видъ; только видъ внѣшній, а въ дѣйствительности того, что должно быть, нѣтъ. Тремтів, як на дереві облуда. Облуда одна стоїть, а яка хата хороша була. Літав до однієї жінки змій, та так її перевів, шо тілько одна у неї чоловіча облуда. Ум. облудка.
Польщизна, -ни, ж. Польская народность, польскій языкъ, духъ. Велику робить нам він підмогу, очищаючи смак рідної мови од польщизни. Навчили ми ляхву латину занедбати, польщизною листи й літописи писати.
Рукав, -ва, м. 1) Рукавъ. Сидить без обнови сиріточка, рученята сховавши в рукава. Як раз Савці свитка, та тільки рукавів нема. Сніг мов з рукава — сильный снѣгъ. Він би робив, та в його рукава болять — насмѣшка надъ лѣнивымъ. 2) Тонкій конецъ ступицы, обращенный наружу. 3) Часть начиння. Ум. рукавець, рукавчик, рукавочок, рукавонько.
Стужитися, -жу́ся, -жишся, гл. Опечалиться. А хмурна, луні личенько закрила, бо зблідло бідній, бачиш, ся стужила.
Темнина, -ни, ж. Темнота.
Учуватися, -вається, сов. в. учутися, -сться, гл. безл. Слышать, послышаться. Спідньому вчулось, що він верхнього міри, та каже; «аршин!» То мабуть, діду, так мені вчувається.
Цвітний, -а, -е. 1) Цвѣтной. Давній пан польський носив цвітні чоботи-сап'янці. 2) = вербний. Цвітна неділя.
