Виганяти 2, -няю, -єш, сов. в. вигнати, -жену, -неш, гл.
1) Выгонять, выгнать, изгонять, изгнать. Вигнав Бог людей з раю. Син виганя з хати. Вигнала свиню з огорода.
2) Гнать, выгонять, выгнать. Молотить виганяє людей недобитих. Виганяє чумак сірі воли та на раннюю росу.
3) Вышибать, вышибить. Клин клином виганяй.
4) ви́гнало що, кого. Выросъ очень въ вышину. Вигнало того дуба так, що за всіх вищий. Доріс Павлусь до парубка. Так його вигнало.
Зди́рник, -ка, м. = здирця. Народ не любить багачів, каже, що вони здирники.
Купалочка, -ки, ж. Ум. отъ купала.
Можли́вий, -а, -е. Возможный. Неможливе у людей, можливе у Бога.
Обшугати, -ся. Cм. обшугувати, -ся.
Полинець, -нцю́, м. Раст. Artemisia austriaca L.
Поосідатися, -даємося, -єтеся, гл. Тоже, что и осістися, но о многихъ.
Розсоха, -хи, ж. 1) Чаще во мн. ч. розсо́хи. Развилка, развилина, мѣсто, гдѣ что-либо раздвояется, напр. бревно съ вилообразнымъ концемъ, мѣсто, гдѣ расходятся ноги, распутье и пр. 2) мн. Деревянные вилы для навоза. Ум. розсішка.
Уласкавлювати, -влюю, -єш, сов. в. уласкавити, -влю, -виш, гл. Умилостивлять, умилостивить.
Цуня-на! меж. Призывъ для поросятъ.
