Бавка Ii, -ки, ж. Сухая ложбина Русло высохшей рѣки. Cм. балка.
Відцвітатися, -таюся, -єшся, сов. в. відцвістися, -туся, -тешся, гл. Отцвѣтать, отцвѣсти. Рожа одцвілася, а калина началася.
Зі́рко 1, -ка, с. Зернышко. Зірко до зірка, то буде мірка.
Ленни́й, -а́, -е́ = лянний. Розточено ленний обрус на столі. Розстелено ленні скатерті по столу.
Наду́шувати, -шую, -єш, сов. в. надуши́ти, -шу́, -шиш, гл. Надавливать, надавить. Нащо ж тобі, моя мила, так тяжко робити, на пальчиках піхурчики надушити?
Повідхилятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Отклониться, уклониться (во множествѣ).
Проїдати, -да́ю, -єш, сов. в. проїсти, -їм, -їси, гл. 1) Проѣдать, проѣсть, издержать на пищу. Протратив там маєток свій.... Як ж проїв усе, настала голоднеча велика в землі тій. 2) Проѣдать, проѣсть, прогрызть дыру. Проїв дірку у бичка, з середини все виїв. Протирать, протереть. Сирая сириця до жовтої кости тіло козацьке проїдала. 3) Только сов. в. Заѣсть, загрызть кого преслѣдованіями. Там старша невістка проїла менчу: доти їла, поки таки свекор ту бідну вигнав.
Ручитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Ручаться. Хто ручиться, той і мучиться. Не ручись не то що за рівного батька, а за свою пазуху.
Сповіряти, -ряю, -єш, сов. в. сповірити, -рю, -риш, гл.
1) — на кого. Довѣрять, довѣрить кому. На діда Бутурлаку усі свої маєтки сповіряє.
2) — кому. Повѣрять, повѣрить, сообщить что кому. Своїх намірів він не сповіряв дома нікому. То Христя ж, коли так, усе роскаже, що сповірила їй подруга.
Стилий, -а, -е. Холодный, остывшій, мертвый. Употр. какъ бранное слово. Хоч не кличу, все чує: нехай стилий ночує. до сти́лої ма́ми. Чортъ знаетъ сколько! А на школі горобців до стилої мами.
