Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

одвірник

Одвірник, -ка, м. см. лавчастий замок. Шух. І. 93.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 38.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОДВІРНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОДВІРНИК"
Багривий, багрий, -а, -е. Темнокрасный. Желех.
Ля I пред. = біля. Стоїмо ми ля воріт. Черниг. у.
Незміренне и незмірено, незмірно, нар. Неизмѣримо; безъ мѣры. Дай горівки незміренне, бери грошей незліченне. Гол. І. 171.
Позавірчувати, -чую, -єш, гл. Обмотать замотать (во множествѣ). Жінки позавірчувані хустками чи намітками. Левиц. І. 330.
Помольне, -ного, с. Сборъ хлѣбомъ съ мельницъ.
Руця, -ці, ж. Дѣтск. Рука, ручка. О. 1862. IX. 119.
Скригиндзати, -дзаю, -єш, гл. = скреготати 1. Скригиндзати зубами. Вх. Зн. 64.
Торботрясів, -сова, -ве Принадлежащій торботряс'у. Шейк.
Хлівчик, -ка, хлівчичок, -чка, м. Ум. отъ хлів.
Чуть нар. Чуть, едва. Іде, чуть не плаче. Шевч. 165. Чуть живу пустив. Рудч. Ск. І. 178.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОДВІРНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.