Водитися, -жуся, -дишся, гл. 1) Имѣть дѣло, быть въ сношеніяхъ, вести компанію. З тобою ходити, як з туром водитись. Мій батько так казав: з панами добре жить, водиться з ними хай тобі Господь поможе; із ними можна їсти й пить, а цілувать їх — крий нас Боже! Оддалив людей од з ким я жив, водився хлібом. Вони живуть по писанню: не водються з жінками. 2) Жить, плодиться, размножаться (о животныхъ и растеніяхъ). Щоб водились свині, украдь у степу борону і положи на хлів, то так і сипнуть поросята.
Гугня́вий 2, -а, -е. Гнусливый, говорящій въ нось.
Зві́тріти, -рію, -єш, гл. Вывѣтриться. Коли сіль звітріє, то чим приправити?
Кукукати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] кукукнути, -кну, -неш, гл. О кукушкѣ: куковать, одинъ разъ крикнуть.
Набажа́тися, -жа́юся, -єшся, гл. Испытать много желаній, нажелать себѣ многаго.
Остилий, -а, -е. Постылый. Для мене завжде Турн остилий.
Павонька, -ки, ж. Ум. отъ пава.
Пелех, -ха, м.
1) Клокъ волосъ, шерсти.
2) Старый дѣдъ. Хоч він до пелеха сідого із парубіки молодого не перескочив — пережив.
Толочанин, -на, м. Работающій въ числѣ другихъ толокою.
Тра-ла-ла! меж. для выраженія радости. Тра-ла-ла, тра-ла-ла, на базарі була. «Гуляй душа! Тра-ла-ла!» на ввесь шинк гукає.
