Кметити, кмечу, -ти́ш, гл. Смекать, понимать; замѣчать, примѣчать. Уже дитина кметить.
Літо́пись, -сі, ж. = іі. лито́пис.
Микола́йчики, -ків, м. мн. Раст. = миколайки.
Нака́зувати, -зую, -єш, сов. в. наказа́ти, -кажу́, -жеш, гл. 1) Приказывать приказать. 2) Передавать, передать словесно. Накажи братові, щоб він приніс граблі. Да далеченько мій миленький, — ніким наказать... Да накажу я свойму милому хоть рідним братком. Ой накажи, галко, ой накажи, чорна, од кошового вісти. Говорить, наговорить много. Наказав стільки, що й не переслухаєш. наказав на вербі груш. или: наказав три мішки гречаної вовни. Наговорилъ невозможнаго, несбыточнаго, несообразностей.
Наткатися, -тчуся, -чешся, гл. Наткаться.
Пробрязчати, -чу́, -чи́ш, гл. = пробрязкати.
Пропажений, -а, -е. Пропавшій. Пропажені коні.
Рух, -ху, м. Движеніе. 96. Рух його, хода, все було поважне.
Спишна нар. = пишно. Ой приїхав щиглик спишна, сів собі в саду на вигині.
Стверділий, -а, -е. Отвердѣлый.
