Апте́карство, -ва, с. Аптекарское искусство, фармація.
Виколупувати, -пую, -єш, сов. в. виколупати, -паю, -єш, виколупнути, -ну, -неш, гл. Выковыривать, выковырять. Хоч із-за нігтя виколупни, та дай.
Дзя́вкало, -ла, с. Постоянно лающій щенокъ.
Драпа́чка, -ки, ж. звізда́ті драпа́чки. Родъ вышивки.
Кут, -та, м.
1) Уголъ. Запалю я крайню хату на всі штирі кути. Мого Василя поховали за цвинтарем у куті. Язичок мельне та й у кут, а губу натовчуть.
2) Пространство земли въ углѣ, образованномъ двумя сливающимися рѣками. Зробила той кут якась річка самотека, павши у річку Остер.
3) Свиной хлѣвъ. Cм. кутець.
4) Родъ дѣтской игры. Cм. куток. Ум. кутик, куток.
Підніжок, -жка, м. Подножье. Святий Сіон його підніжок.
2) Подножка у экипажа.
3) Холопствующій, раболѣпный человѣкъ. Підніжок твій я і підданець, із слуг твоїх послідній ланець.
Сердито нар. Сердито. А тобі навіщо? одказав дід трохи сердито. Стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь.
Скребтати, -бчу, -чеш, гл. = скребти. Сирота сироту скребче, щоб було животу легче.
Тюжити, -жу, -жиш, гл.
1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав.
2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного.
3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра.
Усилятися II, -ляюся, -єшся, гл. Навязываться. Не кличуть нас на хрестини, то ми й не всиляємось.
