Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гора

Гора́, -ри́, ж. 1) Гора, возвышенное мѣсто. Як схоче, то й на гору повезе, а не схоче, то й з гори не спустить. Ном. № 2697. Порівняє гори з долинами, а багатих з убогими. Ном. № 1605. Я б і гори покотив. Все сдѣлалъ бы. Ном. № 5381. Ли́са гора́. Гора съ обнаженной вершиной, — согласно народнымъ повѣрьямъ обычное мѣсто собранія вѣдьмъ и чертей. Чуб. І. 199. І на мудрім дідько на лису гору їздить. Ном. № 6502. Золота́ гора́, золоті́ го́ри. Несмѣтное богатство. Се їм золоту гору, та й ту рознесуть. Ном. № 10821. Золотії гори обіцяє. Прельщаетъ невѣроятными обѣщаніями. Ном. № 4526. 2) Чердакъ въ постройкахъ. Чуб. VII. 388. МУЕ. I. 88. (Черниг.). Лисичка зробилась кішкою, та з хати та на гору. Рудч. Ск. І. 30. Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув. Рудч. Ск. І. 213. 3) О рѣкѣ: верховье, верхнее теченіе. Вітер з гори дме, т. е. по теченію. 4) Родъ игры. Грин. III. 115. 5) Бра́ти го́ру. Одерживать верхъ надъ кѣмъ либо, одолѣвать. Здоров'я почало брати гору. К. ЧР. 180. 6) Бра́ти горо́ю. Пѣть басомъ высокія ноты; пѣть первымъ басомъ. Ти бери горою, а я буду окселентувати. 7) До гори́, у горі́, у го́ру. Cм. Догори, угорі, угору. Ум. Гі́рка, гі́ронька, гі́рочка. Грин. ІІІ. 44. Го́ронька.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 309.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРА"
Відмока, -ки, ж. 1) Мокрое мѣсто въ землѣ, мочага. Кролев. у. 2) Щелокъ, въ которомъ намочено бѣлье. Ой треба нам, чоловіче, громаду збірати, щоб помогли сорочки з відмоки попрати. Грин. III. 314. Мотря стала віджимати сорочки з від моки. Левиц. КС. 43.
Довіршо́вувати, -вую, -єш, сов. в. довіршува́ти, -шу́ю, -єш, гл. Дописывать, дописать стихи, дописать стихами.
Жбирь, -рі, ж. 1) Наносъ въ рѣкѣ, мель. Мнж. 180. 2) Сѣнокосъ, поросшій кочками и кустами. Вх. Зн. 17.
Запі́нитися, -нюся, -нишся, гл. Покрыться пѣной, запѣниться. «Грай же, море!» — заспівали. Запінились хвилі. Шевч. 47. А кабан таки справді запінивсь. О. 1862. IV. 83.
Корівонька и корівочка, -ки, ж. Ум. отъ коро́ва.
Куличок, -чка, м. Ум. отъ кули́к.
Перістошиїй, -я, -є. Съ полосами на шеѣ. Вх. Зн. 48.
Підтяжка, -ки, ж. Веревка, которою привязывается задняя ось повозки. (Залюб.).
Полужупанчик, -ка, м. Родъ полукафтанья изъ легкой матеріи съ рукавами или безъ рукавовъ, съ стоячимъ воротникомъ, — надѣвается галицкими мѣщанами на рубашку. Гол. Од. 15.
Спрямуватися, -муюся, -єшся, гл. Взять направленіе. Вітер спрямувався з заходу. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.