Відмока, -ки, ж. 1) Мокрое мѣсто въ землѣ, мочага. 2) Щелокъ, въ которомъ намочено бѣлье. Ой треба нам, чоловіче, громаду збірати, щоб помогли сорочки з відмоки попрати. Мотря стала віджимати сорочки з від моки.
Довіршо́вувати, -вую, -єш, сов. в. довіршува́ти, -шу́ю, -єш, гл. Дописывать, дописать стихи, дописать стихами.
Жбирь, -рі, ж.
1) Наносъ въ рѣкѣ, мель.
2) Сѣнокосъ, поросшій кочками и кустами.
Запі́нитися, -нюся, -нишся, гл. Покрыться пѣной, запѣниться. «Грай же, море!» — заспівали. Запінились хвилі. А кабан таки справді запінивсь.
Корівонька и корівочка, -ки, ж. Ум. отъ коро́ва.
Куличок, -чка, м. Ум. отъ кули́к.
Перістошиїй, -я, -є. Съ полосами на шеѣ.
Підтяжка, -ки, ж. Веревка, которою привязывается задняя ось повозки.
Полужупанчик, -ка, м. Родъ полукафтанья изъ легкой матеріи съ рукавами или безъ рукавовъ, съ стоячимъ воротникомъ, — надѣвается галицкими мѣщанами на рубашку.
Спрямуватися, -муюся, -єшся, гл. Взять направленіе. Вітер спрямувався з заходу.
