Відбігати 2, -гаю, -єш, сов. в. відбігти, -біжу, -жиш, гл. 1) Отбѣгать, отбѣжать. 2) — що. Терять, потерять. Десь шапку відбіг. Чи одбіжить бува люльку в сварці, а грошей на нову кат-ма, — вони.... купували йому. 3) — чого, кого. Чуждаться, оставлять, оставить, покидать, покинуть. Свого батька змалку відбігаю. Ой що кров живую ссали, — власних скарбів одбігали.
Вічно нар.
1) Вѣчно.
2) До смерти. Як би ти не займав, то я б вічно була твоя.
Гарбарювати, -рю́ю, -єш, гл. Заниматься, промышлять скорнячествомъ, скорнячить.
Згли́бити, -блю, -биш, гл. Понять, постигнуть до глубины. Добре зглибив дітську натуру.
Зима́рка, -ки, ж. Зимняя хата въ полонинах, безъ печи, — въ ней живутъ работники, убирающіе сѣно, а также кормящіе стоящій тамъ скотъ.
Купайлочко, -ка, м. Ум. отъ купайло.
Сподобати, -ба́ю, -єш, гл. = уподобати. Не сподобав козак дівки, пішов до вдовиці. Ой піду я до млина, та до дзюравого, сподобаю мельниченька, кучерявого.
Споружити, -жу, -жиш, гл. = спорудити. Старий собі нову свиту споружив.
Сухендувати, -ду́ю, -єш, гл. Шутливо то-же, что и секундувати.
Хабина, -ни, ж. Прутъ, хворостина. Вітронько дує, вітронько дує, хабиною колише. Ум. хаби́нка.
