Арешто́вувати, -вую, -єш, сов. в. арештува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Арестовывать, арестовать. 2) Забастовать (въ карточной игрѣ). 3) Въ думѣ «про Самійла Кішку» употреблено въ значеніяхъ: вооружать и приготовлять къ стрѣльбѣ: Ой із города Трапезонта виступала галера... гарматами арештована. Тогді козаки собі добре дбали: сім штук гармат собі арештували, яссу воздавали.
Викрик, -ку, м. Крикъ. Гомін.... перейшов у викрик.
За́водня, -ні, ж. Хлопотливое дѣло, — заведешь его, да и не оберешься хлопотъ. Я не хочу робити млина, не хочу цієї заводні.
Захи́стник, -ка, м. Защитникъ.
Ощеп, -пу, м. Срубъ. Роблять хату або в ощеп, або в шули.
Панотець, -тця́, м.
1) Отецъ. Подивітеся, паниченьки, які в мене черевиченьки; отсе мені панотець покупив, щоб хороший молодець полюбив.
2) Священникъ. Панотець глянув на її щире покаяння, звелів Мотрі одвести її у манастир.
2) Хозяинъ, господинъ, сударь, титулъ старыхъ уважаемыхъ людей. Ум. панотченько.
Плеснути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ плескати.
1) Плеснуть. Взяв горілку, вихилив та й плеснув під стелю.
2) Хлопнуть въ ладоши. Плеснула рученятами.
Позернити, -ню́, -ни́ш, гл. Дать крупное зерно хлѣбу. Як би Господь позернив просо!
Тріскати, -каю, -єш, сов. в. тріснути, -ну, -неш, гл.
1) Издавать трескъ, трещать, треснуть.
2) Лопаться, трескаться, треснуть. Кінь тріскає, — говорятъ, когда у коня трескается кожа. Грав він довго, раз весело, що аж серце тріскало. Від жару й камінь трісне. Щось трісло.
Урода, -ди, ж. Вообще физическія качества, въ частности: красота, миловидность. Погинули депутати шляхецької вроди. Ой гляну я в чисту воду та на свою вроду, — аж-но моя врода на личеньку красна. Моя врода, як повная рожа: і на личеньку рум'яненька, і на стану гожа. Співають у пісні, що нема найкращого на вроду, як ясная зоря в погоду. . Хорошая дружина на вроду. Ум. уро́донька.
