Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гонінник

Гоні́нник, -ка, м. Пастухъ (въ полонинах), перегоняющій овецъ изъ комори въ струнку, гдѣ ихъ доятъ. Шух. I. 193.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 308.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОНІННИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОНІННИК"
Вербка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Збуйнува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Забушевать. Де взялись буйні вітри — збуйнували, та комаря на поміст ізвалили. Чуб. V. 1169.
Креснути 1, -сну, -неш, гл. Таять. Крига почина креснути.
Найсампе́ред нар. = насамперед.
Об'їхати Cм. об'їзджати.
Пообпірати, -раю, -єш, гл. То-же, что и обіпрати, но многихъ.
Прозорчастий, -а, -е. = прозорий. Мир. Пов. II. 84. Прозорчаста вода. Левиц. І. 62.
Рабинин, -на, -не. Рабынѣ принадлежащій. І рабининого сина заступи од нечестивих. К. Псал. 200.
Тріпанина, -ни, ж. 1) Дерганіе. Шейк. 2) Трепка. Шейк. 3) Выколачиваніе пыли, вытряхиваніе. Шейк. Ум. тріпанинка.
Уперечка, -ки, ж. Названіе сорта плахты. Черн. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОНІННИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.