Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7

жебрувати
жевжик
жевжикувати
жевжичок
жевріти
жеврітися
жегнання
жегнати
жегнатися
жежель
жежко
жезл
жезло
желізний
желіпало
желіпання
желіпати
желонка
жельман
жемериння
жемчуг
жемчужина
жемчужний
жемчужок
женавий
женило
женити
женитися
жених
женихання
женихатися
женихівський
женихливий
женихливість
женишенько
женишина
женишище
женишок
женіння
женничка
жентиця
жентичник
женців
женчик
женчиха
женчуг
жень
женькиня
женьчар
женьчарка
женьчуги
жербій
жерва
жерделя
жердина
жердка
жердь
жердя I
жердя II
жердяний
жереб
жеребець
жеребитися
жеребна
жеребцювати
жеребчик
жереб'я
жереб'ячий
жерелатий
жерело
жерелуха
жерельце
жереп
жерепмик
жеретій
жеретія
жеретіяка
жерех
жерецький
жерібна
жерій
жерлига
жерлистий
жерло
жерлуха
жерлянка
жерниця
жернівка
жерства
жерстина
жерстити
жерсть
жерстяний
жерстянка
жертва
жертвувати
жерти
жертівня
жертка
жертовник
жерть
жеруха
жерцем
жерявий
жестер
жєс
жибець
жибрій
жив!
живати
живетень
живець
живжик
живжикувати
живий
живило
живина
живити
живитися
живиця
Духови́к, -ка́, м. Ливеръ. Ком. II. 3.
Зага́чувати 2, -чую, -єш, сов. в. зага́чити, -чу, -чиш, гл. Захватывать, захватить крюкомъ; зацѣплять, зацѣпить, задѣвать, задѣть, завлечь, привлечь. Хлопці його у свою компанію загачили хитрощами.
За́ори, -ор и заб́рини, -рин, ж. мн. Края пахатнаго поля съ трудомъ запахиваемые и дающіе огрі́хи вслѣдствіе твердой уѣзженной почвы. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Злюбити, -блю́, -биш, гл. 1) Полюбить. Його козаки злюбили. ЗОЮР. І. 216. Бодай тебе мій миленький инша не злюбила. Мет. 64. Голубонька вбив, голубку злюбив. Лавр. 81. 2) він злюбив, вона злюбила. Ему, ей понравилось. Дали Христу ім'я Петро, — Божа Мати не злюбила. Гол. IV. 549. Не злюбив собі місця. Ном. № 10248.
Повирячувати, -чуємо, -єте, гл.о́чі. Вытаращить глаза (о многихъ). Ну чого очі повирячували? Яке тут диво? Харьк. у.
Пополохати, -хаю, -єш, гл. Испугать многихъ.
Похворіти, -рі́ємо, -єте, гл. Заболѣть (о многихъ). Воли похворіли. Рудч. Чп. 89.
Струмок, -мка, м. Ручеекъ. Ум. струмочок. Лев. Пов. 191. Задзюркотіли по улицях струмочки. МВ.
Тіпчина, -ни, ж. Мурава, газонъ. Мнж. 193.
Учикрижити, -жу, -жиш, гл. Обрѣзать; отрѣзать.
Нас спонсорують: