Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7

жебрувати
жевжик
жевжикувати
жевжичок
жевріти
жеврітися
жегнання
жегнати
жегнатися
жежель
жежко
жезл
жезло
желізний
желіпало
желіпання
желіпати
желонка
жельман
жемериння
жемчуг
жемчужина
жемчужний
жемчужок
женавий
женило
женити
женитися
жених
женихання
женихатися
женихівський
женихливий
женихливість
женишенько
женишина
женишище
женишок
женіння
женничка
жентиця
жентичник
женців
женчик
женчиха
женчуг
жень
женькиня
женьчар
женьчарка
женьчуги
жербій
жерва
жерделя
жердина
жердка
жердь
жердя I
жердя II
жердяний
жереб
жеребець
жеребитися
жеребна
жеребцювати
жеребчик
жереб'я
жереб'ячий
жерелатий
жерело
жерелуха
жерельце
жереп
жерепмик
жеретій
жеретія
жеретіяка
жерех
жерецький
жерібна
жерій
жерлига
жерлистий
жерло
жерлуха
жерлянка
жерниця
жернівка
жерства
жерстина
жерстити
жерсть
жерстяний
жерстянка
жертва
жертвувати
жерти
жертівня
жертка
жертовник
жерть
жеруха
жерцем
жерявий
жестер
жєс
жибець
жибрій
жив!
живати
живетень
живець
живжик
живжикувати
живий
живило
живина
живити
живитися
живиця
Байоро, -ра, с. = баюра 1. Вх. Лем. 389. Ув. байорисько. Вх. Лем. 389.
Дідові́д, -во́да, м. Тотъ, кто водить слѣпыхъ нищихъ. Н. Вол. у. Шух. І. 33.
Дражни́тися, -ню́ся, -нишся, гл.з ким. Дразнить, поддразнивать кого. Він дрожнився з Лекерою Петровною. Левиц. Пов. 237.
Ло́га, -ги, ж. Животное, лежащее на днѣ въ морѣ. Желех.Ой ти, мила дочко, та де твої лица? — Ой то мої лица їст в мори плотица, — та най нелюб не цулує! — Ой ти, моя дочко, та де твої ноги? — Ой то мої ноги їдя' в мори логи, — та най нелюб не схожає! ЗЮЗО. II. 528.
Му II, сокр. мѣст. йому. Най тота зрадить, котра му ладна. Чуб. V. 16.
Нагрома́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. нагрома́дитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Грести, нагрестись вдоволь. 2) Громоздиться, нагромоздиться. 3) Набираться, набраться, насобираться. Там засіли всі мої папери і рукописи, які в мене нагромадились до 1847 року. К. ХП. 12.
Накрапа́тися, -па́юся, -єшся, гл. 1) Падать каплями. Дрібен дощик іде, накрапається. Чуб. V. 565. 2) Въ одномъ случаѣ употреблено въ значеніи: быть орошеннымъ дождемъ. Вже я на полі набувся, буйного вітру начувся, дрібного дощику накрапався. Грин. III. 671.
Притуляти, -ля́ю, -єш, сов. в. притули́ти, -лю, -лиш, гл. 1) Приставлять, приставить. Одрізана скиба од хліба, — вже її не притулиш. Ном. № 8890. 2) Давать пріютъ, пріютить. Одна дитина тільки з шістьох зосталася, — і того нігде притулити і прогодувати. Г. Барв. 265. 2) Ставить, поставить, помѣщать, помѣстить; пристраивать, пристроить. Я не знаю, де оцю макітру притулити. 4) Прижимать, прижать. Кобза первий кинувся до неї г, притуливши до грудей, чуло промовив... Стор. МПр. 58. 5) Прилагать, приложить, примѣнить къ кому. Притулили до його сю вигадку, а воно зовсім до його й не пасує.
Справдовуватися, -до́вуюся, -єшся, гл. Доказывать, споря. Справдовується зо мною. Рк. Левиц.
Удовбувати, -бую, -єш, сов. в. удовба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Вдалбливать, вдолбить.
Нас спонсорують: