Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Блоховодниця, -ці, ж. Имѣющая на себѣ много блохъ (преимущественно о кошкѣ, собакѣ). Лохв. у.
Відстерегтися, (речися), -жуся, -жешся, гл. Быть на сторожѣ. Галиц.
Волів Язик м. Раст. Digitalis grandiflora.
Етно́ґраф, -фа, м. Этнографъ.
Забахурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Пуститься въ развратъ. Ти поїдеш, а жінка забахурує з молодчими.
Забрьо́хувати, -хую, -єш, сов. в. забрьо́хати, -хаю, -єш, гл. Замачивать, замочить, забрызгивать, забрызгать грязью (платье).
Муркоті́ти Cм. муркотати.
Огнивце, -ця, с. 1) Ум. отъ огниво. 2) То-же, что и песик въ ткацкомъ станкѣ. Cм. верстат. МУЕ. III. 24.
Потюпати, -паю, -єш, гл. Пойти или побѣжать мелкими шажками; побѣжать рысцой. Коні заржали, почувши лугову пашу, потюпали і зникли з очей. К. (ЗОЮР. II. 202). Вовк тоді потюпав у ліс. Драг. 59.
Триніжок, -жка, м. Треножникъ, подставка или табуретъ на трехъ ножкахъ. Шух. І. 150. Виніс із комори казан, повісив його на триніжках. Стор. МПр. 154. Чіпка пересів на другий триніжок. Мир. ХРВ. 181.
Нас спонсорують: