Брижитися, -жуся, -жишся, гл. Морщиться, образовать складки.
Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Останній шаг витрушує шинкарці.
2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно.
3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу.
Гобза, -зи, ж. Раст. Sambucus ebulus.
Гораздува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Жить въ довольствѣ, въ богатствѣ. Від того часу зачали гораздувати і до днесь гораздуют.
Гульта́й, гульта́йський и пр = Гультяй, гультяйський и пр.
Дрі́бни́й, -а́, -е́. усѣч. форма: дрібен. 1) Мелкій, дробный, небольшой, маленькій. Дрібні речі у кошик поклала. А я ж тую дрібну ряску зберу у запаску. Заганяла дрібні пташки до бору. Сію конопельки дрібні зелененькі. Шкода як умре, бо дрібні діти має. 2) Мелкоузорчатый. Вийди, вийди, дівчинонько, під вербу густую, нехай же я подивлюся на плахту дрібную. 3) Густой, частый. Дрібен дощик іде. За дрібними слізоньками світоньку не бачу. Когда говорится о слезахъ, существительное часто опускается. Дрібними вмився. Покотились дрібненькі з очей. дрібни́й лист. Мелко и густо исписанное письмо. Ум. дрібне́нький, дрібне́сенький, дрібню́ній. Та й знов мережать захожусь дрібненьку книжечку. Листячко дрібнесеньке. Дрібнюні, як пшоно, червоні квіточки.
Лад, -ду́, м. 1) Порядокъ, устройство, строй. У полі-полі військо стояло, військо стояло, ладу не знало. Пропаде шкапина, то й той лад у хазяйстві погасне, що й був. За діло новим ладом узятись. в один лад. Подъ одну стать. ні ладу, ні по́ладу нема. Нѣтъ никакого порядка. зробити лад. Привести въ порядокъ. через лад. Черезчуръ, чрезмѣрно. Через лад уже брешеш. став на лад. Достигъ извѣстной прочности своего положенія. без ладу живе. Безпорядочно живетъ. Въ рядѣ выраженій употребляется въ смыслѣ: толкъ, смыслъ. чи буде з сьо́го який лад? Выйдетъ-ли изъ этого толкъ? 3 одкладу не буде ладу. без ладу. Безъ толку, некстати, глупо. Вбовтнувся в річ без ладу. в лад. Кстати, умѣстно. Дурень багатий, та й слово його в лад. Коли наше не в лад, то ми з своїм назад. до-ладу. а) Кстати, толково, умно, умѣстно. Хто каже до-ладу, то ухо наставляй, а хоч і без ладу, то й тож не затикай. Іти хиба до вас в найми? чи до-ладу буде? Говорила небіжка до самої смерти, а все не до-ладу. б) Какъ слѣдуетъ, хорошо. В такій воді, а ні випереш до-ладу сорочки, а ні звариш страви. ладом. Толкомъ. Та ви ладом кажіть! 2) Обычай, общепринятая правила приличія. Ми, хлібороби, — ніколи і в голову пошкрібатись, — не знаєм світові ладу. Щоб оце вигадувати (нові убрання), — почала мати, — то воліла дати б ті гроші на молитви. — Ет, що ви знаєте! — грімнула Мася... Воли не знаєте світові ладу, то не мішайтесь. 3) Распоряженіе. То Хмельницький листи читає, до козаків словами промовляє: «Гей стійте, діти, ладу ждіте!». Дума. 4) Ладъ, взаимное согласіе. Живіть, дітки, в ладу та не забувайте батька! ладом = лагодом. Ладом усе можна. 5) Стройность, ладъ; тактъ. співають в лад. Поютъ стройно. О, бодай вас! Що то літа! ні вже не до-ладу... Минулося!.. (время танцевъ). 6) Образъ, способъ. Таким ладом се зроблено. нехай іде своїм ладом. Пусть дѣлаетъ по своему. на всі лади. Всячески. Кесаря хвалили на всі лади, що аж остило.
Надліта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. надлеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. Подлетать, подлетѣть, прилетать, прилетѣть. Надлетіли гуси з броду, сколотили з піском воду.
Повмірати, -раємо, -єте, гл. Перемереть, умереть (о многихъ). Всі чотирі повмірають. Уже старі повмірали обоє.
Подавитися, -влю́ся, -вишся, гл. Подавиться. Коли ти не подавився своїм словом, то я не подавлюсь тим хлібом, що од щирого серця хотів з тобою поділитись.