Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Ганчарь, -ря, м. = гончарь.
Долі́в нар. 1) Ha землю, внизъ. Нераз мі ся долів оком сльози покотили. Гол. IV. 453. 2) Внизъ по теченію. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай, долів Дунаєм під Царгород. АД. І. 1.
Зага́дуватися, -дуюся, -єшся, сов. в. загада́тися, -да́юся, -єшся, гл. Задумываться, задуматься. Закуркають кречети сизі, загадаються орлики хижі. Макс. 59. Говорить, було, говорить, да й загадається. Г. Барв. 109.
Зізво́лити Cм. зізволяти.
Злопати, -паю, -єш, гл. Сожрать.
Нех нар. = нехай. Котрі нас розлучять — нех їх Бог карає. Чуб. V. 315.
Опростатися, -таюся, -єшся, гл. 1) Освободиться. 2) Прійти въ себя.
Пообминати, -на́ю, -єш, гл. Обойти, пройти мимо (во множествѣ). А ми так швиденько йдемо, — усіх людей пообминали. Харьк.  
Привинен, -ви́нна, -не Прикосновененъ, причастенъ. Рукою чоловікові біду зробиш, а язиком ще й гіршу, а очі нічому не привинні. Кв. І. 25. Я не привинен до того. Н. Вол. у.
Страшило, -ла, с. 1) Страшилище. 2) Снарядъ для вспугиванія рыбы при ловлѣ ея. Kolb. І. 73.
Нас спонсорують: