Добро́, -ра́, с. 1) Добро, благо. Лихо не без добра. Добра твого (Боже) язик переказати не може. За мов добро — штовх мене в ребро. 2) Имущество. Заснув він смачно так, як сплять всі добрі люде, що щиро стережуть добра своїх панів. Стали пани-ляха спосіб прибірати: од козацьких, од мужицьких комір ключі одбірати, над козацьким, над мужицьким добром господарувати. мн. До́бра. Имѣнія. Не має привлащати добр військових. Не осягли мої варязькі добра князькі підлизи. 3) Довольство. Ой мандрував молодий козак та мандрував зтиха: він не з добра, не з роскошів, а з великого лиха. В добрі ся не чує. З те́бе добра́ не бу́де. Изъ тебя ничего хорошаго, порядочнаго не выйдетъ. Ой казали мені люде, що добра з тебе не буде.
Ікратий, -а, -е. Имѣющій икру. Ікрата риба.
Капитановий, -а, -е. Капитанскій. За капитанового денщика.
Кефала, -ли́, ж. Кефаль.
Недовірок, -рка, м. Ренегатъ; маловѣрный. Лях Бутурлак, клюшник галерський, сотник Переяславський, недовірок християнський.
Смирна, -ни, ж. 1) Смирна. Дали йому вина з смирною. 2) Раст. а) Nasturtium sylvestre. б) Galium Mollngo L.
Твердота, -ти, ж. Твердость, крѣпость, устойчивость.
Харамаркати, -каю, -єш, гл. = хамаркати. Харамаркали дяки. Та по-молодечи будем Богу молитися, а не по чернечи харамаркать.
Частка, -ки, ж.
1) = частина.
2) Частица Св. Даровь.
Чорнороб, -ба, м. Чернорабочій.