Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Доле́жка, -ки, ж. Плодъ, которому необходимо нѣкоторое время полежать, чтобы дозрѣть.
Загорта́ти, -таю, -єш, сов. в. загорну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Заворачивать, заворотить. А скину я опанчу та ніжки загорну. Чуб. 2) Загребать, загресть. Загортай, мати, жар, жар! О. 1862. IV. 36. Кладуть у яму і загортають землею. ХС. IV. 40.
Зірну́ти, -рну, -не́ш, гл. = зорнути.
Парубків, -кова, -ве Принадлежащій парню.
Поганяйлівський, -а, -е. Кучерской, ямщицкій. Ном. № 11370.
Порозволікати, -ка́ю, -єш, гл. Растащить (во множествѣ).
Постояльне, -ного, с. Постойная повинность. Я ж іще плачу й постояльне у поміч, бідним. Кв.
Розшушукати, -каю, -єш, гл. = розшулічити. Розшушукав тоді, шо воно й справді вигадки. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Уюн, -на, м. = в'юн. Мнж. 28.
Чабанство, -ва, с. Пастушество (при овцахъ).
Нас спонсорують: