Курінь, -ня́ ч. 1) Шалашъ, курень. Кругом мовчки подивилась; бачить — ліс чорніє; а під лісом край дороги либонь курінь мріє. 2) Иногда такъ называется вообще жилище или мѣсто жилища. Спершу жив він ув одній хаті на старому курені, а оце ходів зо два назад, виселився за царину. Въ Подольск. губ. говорятъ, приглашая войти въ хату: Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куріня. 3) Казарма у запорожскихъ казаковъ. Тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили. У Стороженка употреблено въ значеніи казармы вообще: Біля мурованого костьоли стояли курені на три тисячі кварцяного війська. 4) Составная часть запорожскаго войска. 5) Часть села или города (имѣетъ обыкновенно и особое названіе).
Лі́карство I, -ва, с. Медицинская наука, медицина. Єзуіти... вчились лікарства.
Лу́скіт, -коту, м. Трескъ.
Могти́ся, -жеться, гл. безл. Мочься. Не так жий, як хочеться, а так, як можеться.
На́воротень, -тня, м. Раст. Alchemilla vulgaris.
Пічкатися, -каюся, -єшся, гл. Возиться съ обмазкой глиной или побѣлкой зданія.
Полупати 2, -па́ю, -єш, гл. Поковырять, облупить (напр. обмазку).
Попаршивіти, -віємо, -єте, гл. Сдѣлаться паршивымъ (о многихъ), сдѣлаться плохимъ (о многихъ).
Рострибуха, -хи, ж. Развратная женщина.
Уколиця, -ці, ж. = околиця 1. Сюдою-тудою по за вколицю.
