Виривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл.
1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Виривав кущі з корінням. Хоче у вовка з зубів вирвати!
2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду.
Запарто́рити, -рю, -риш, гл. = запроторити.
Короставка, -ки, ж.
1) Женщина, больная чесоткой. Употребляется какъ бранное слово.
2) = коропа.
Кришний, -а, -е. = крихкий. Голки кришні.
Обріка, -ки, ж. Обѣтъ, обѣщаніе. Коли вже я дала обріку, то мушу йти пішки до Київа, а не їхати.
Підгинатися, -на́юся, -єшся, сов. в. підігну́тися, -гну́ся, -нешся, гл. Подгибаться, подогнуться. Ой пійду я у луг по калину... да пійду я підгинаючись, да пійду я підхиляючись, щоб мені віття не підломить.
Скопець, -пця, м. 1) = скоп. 2) Дойникъ, родъ лоханки, кадочки. 3) = копець 1.
Смертобойці, -ців, м. мн. Насмѣшливое названіе башмаковъ изъ цѣльной кожи (названы такъ, вѣроятно, потому, что въ нихъ легко падать).
Старкуватий, -а, -е. Старообразный. Старкувата жінка.
Хроміти, -млю, -миш, гл. Хромать. Увца хромить.
