Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

жентичник

Женти́чник, -ка, м. Употребляющій въ пищу сыворотку. Вх. Зн. 17.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 479.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖЕНТИЧНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖЕНТИЧНИК"
Бондаренчиха, -хи, ж. Жена сына бочара.
Вовкодухий, -а, -е. Злой. Волын. г. Слов. Д. Эварн.
Войовник, -ка, м. Боецъ, воинъ, рубака, воитель. К. МБ. X. 19. Не для таких, як я, війна, і войовник з мене не жвавий. МВ. ІІ. 15.
Допекти́ Cм. допікати.
Засита́рити, -рю, -риш, гл. = засатарити. Де ти заситарив коня? Мнж.
Змолотися, змелюся, -лешся, гл. Смолоться. Без мене і хліб не змелеться. Ном. № 2523.
Натрясти, -су́, -се́ш, гл. Встряхнуть, натрясти. Натряс його за чуба.
Приостанок, -нку, м. Конецъ, окончаніе. Що це він на приостанку росказував? Борз. у.
Промога, -ги, ж. = проможність. Желех.
Танути, -ну, -неш, гл. Таять. Віск од жару тане. К. Псал. 149.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖЕНТИЧНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.