Бідкувати, -ку́ю, -єш, гл. Печаловаться о комъ, о чемъ. А той щедрий та роскішний все храми мурує, та отечество так любить, так за ним бідкує. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко.
Вивалювати, -люю, -єш, сов. в. вивалити, -лю, -лиш, гл.
1) Вываливать, вывалить, выкидывать, выкидать изъ чего либо.
2) Выбивать, выбить. Вивалив двері. Cм. виваляти.
3) Вываливать, вывалить, высовывать, высунуть. Язик вивалив мов та собака. — очі. Вытаращить, выкатить глаза. Вивалив очі як баран.
Гарбузячий, -а, -е. = Гарбузовий.
Ді́вчинка, -ки, ж. Дѣвочка. І дитинка в їх була, дівчинка як ясочка, свіжа й повна як гурочок.
Дото́ркуватися, -куюся, -єшся, гл. = доторкатися.
Конанійко, -ка, с. Ум. отъ конання.
Ліско́вий, -а, -е. Изъ орѣшника. Вирізав ліскову палічку. Лісковий оріх. Загорожу курінь лісковий.
Пообвисати, -саємо, -єте, гл. Обвиснуть, повиснуть (во множествѣ).
Тиркотати, -кочу́, -ти́ш, гл. = теркотати.
Уродник, -ка, м. Красавецъ. Встрѣчено у Щоголева. Мусить вродник в кого небудь попитатися поради.
