Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7

живичний
живичуватий
живісінький
живісінько
живіт
живіття
живкий
живко
живло
живлющий
живність
живняк
живо
живоїд
живокіст
живолуп
живопихом
живопліт
живоробка
живосилом
животвір
животворити
животворний
животик
животина
животинник
животиння
животище
животіти
животок
живоття
живти
живучий
живучість
живушечка
живущий
живцем
живчик
жигавка
жигалка
жигало
жигаль
жигальце
жигун
жигучка
жид
жидва
жидел
жиденя
жидик
жидів
жидівка
жидівочка
жидівство
жидівський
жидівча
жидівчин
жидова
жидовин
жидовина
жидовіти
жидок
жидолюбець
жидочок
жидувати
жидюга
жидюк
жидя
жижа
жижаки
жижель
жижка
жижкати
жижкий
жижло
жижуха
жизний
жизність
жизнь
жизняний
жила
жилавий
жилавіти
жилба
жилетка
жилище
жилка
жилля
жилляр
жиллярити
жилний
жилник
жило
жилочка
жилуватий
жилявий
жиляний
жиляник
жим
жимоїдник
жимолость
жинзівер
жир
жиркувати
жирненький
жирний
жирно
жирнючий
жированє
жирований
жировий
жировитий
жировиця
жировлина
жироїд
жирування
жирувати
жируватися
жирун
жируха 1
Бракнути, -не, гл. безл. Недоставать. Бракне копійки.
Буханець, -нця, м. 1) Круглый пшеничный или гречневый хлѣбъ. Маркев. 151. Лучче в людей сухарці, ніж у мачухи буханці. Н. п. Їдять дівки колачі, молодиці буханці, а парубки сухарці. Чуб. III. 86. 2) Одинъ хлѣбъ. Собака узяв з стола буханець хліба. Рудч. Ск. І. 9. 3) Толчекъ, тумакъ. Иноді було й буханця уліпить Чіпці в спину. Мир. ХРВ. 26.
Грабі́жник, -ка, м. Грабитель. Лаяв нас, казав: ви грабіжники, а не волосні судді Екатер. у.
Додивля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. додиви́тися, -влю́ся, -вишся, гл. 1) Присматриваться, присмотрѣться. А дячки додивляються, читать книги помиляються. Чуб. V. 1166. 2) Досматриваться, досмотрѣться, замѣчать, замѣтить. Ольга додивилась, що на тому молодому лиці не видко було й сліду сміху. Левиц. Пов. 137.
До́світ, -ту, м. Разсвѣтъ. І прийшов я із панщини вже перед досвітом. Грин. ІІІ. 633. У вікно полився тихий досвіт. Левиц. І. 463. у-до́світа. На разсвѣтѣ, передъ разсвѣтомъ. У-досвіта встав я.... темно ще на дворі; де-не-де по хатах ясне світло сяє. К. Досв.
Заку́длати, -лаю, -єш, гл. Взъерошить, запутать (волоса). Заспаний, закудланий. О. 1861. VI. 77.
Мо́кнути, -ну, -неш, гл. = мокти.
Попихати, -ха́ю, -єш, гл. 1) Толкать, подталкивать. Став дід києм попихати. Грин. III. 340. 2) Помыкать кѣмъ. Хто для всіх був попихачем, тепер став другим попихати. Св. Л. 135. На кого ти тіх діток покидала? Та хто їх буде доглядать? Та їх будуть чужі діти попихать. Св. Л. 221.
Уболівання, -ня, с. Сожалѣніе, скорбь. К. (Желех.).
Учителювання, -ня, с. Учительствованіе, состояніе учителемъ. Шейк.
Нас спонсорують: