Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7

жаля
жалячка
жандар
жандарка
жандарський
жар
жара
жарений
жареня
жариво
жарина
жаристий
жарити
жаріння
жаркий
жаркість
жарко
жарливий
жарливість
жарнівка
жарок
жарота
жарт
жартівливий
жартівливо
жартівник
жартівниця
жартливий
жартливість
жартливо
жартовливий
жартовне
жартовник
жартування
жартувати
жартуватися
жартун
жартушки
жаруха
жарьоха
жас
жасати
жаско
жасмин
жасминний
жасний
жасно
жаснути
жати I
жати II
жатий
жатися I
жатися II
жатка
жаття
жах
жаханка
жахання
жахати
жахатися
жахливий
жахливість
жахливо
жахний
жахно
жахнути
жахнутися
жахота
жахтіти
жачка
жбан
жбановий
жбанок
жбанячий
жбир
жбирь
жбурити
жбух!
жбухати
жвавий
жвавість
жваво
жвавота
жвака
жвакання
жвакати
жвакнути
жвакота
жвакування
жвакувати
жвакун
жвакуня
жвати
жвахтати
жвачка
жвякати
жвяхтіти
жгут
жґринджатися
жґут
жданий
жданики
жданки
ждання
ждати
жджок
же
жеб
жебоніти
жебрак
жебран
жебраний
жебранина
жебрати
жебрацтво
жебрацький
жебрачий
жебрачка
жебри
жебрій
Викладати, -даю, -єш, сов. в. викласти, -ду, -деш, гл. 1) Выкладывать, выложить. Як позичає, то всі боги викладає. Ном. № 10629. 2) Въ художественныхъ гуцульскихъ работахъ: дѣлать инкрустаціи изъ дерева, рога или кости. Шух. I. 309. 3) Только сов. в. Положить убитыми многихъ, убить многихъ. Виклав ляшків, виклав панків у чотирі лави. Н. п. 4) Раскладывать, разложить. Сидить мила в загороді, карти викладає. Гол. ІІІ. 430. 5) Излагать, изложить. От л й викладаю все теє небозі. МВ. ІІ. 21. 6) Сочинять, составлять. Не хапайсь пісні співать — повагом! бо не ти її виклав. Ном. № 9650. 7) Испражнять, испражнить. А ні ладу, а ні складу, іззіж те, що я викладу. Ном. № 13066. 8) = валашити, вивалашати. 9) смішки си (собі) з кого викладати. Трунить, смѣяться надъ кѣмъ, подтрунивать. Вх. Лем. 397.
Виковзати, -ваю, -єш, гл. Скользя по льду, продѣлать дорожку. Аф. 330.
Дебе́льшати, -шаю, -єш, гл. Толстѣть.
Крутливиця, -ці, ж. = крутливець. Вх. Зн. 20.
Льос, -су, м. Жребій; судьба; удѣлъ, участь. Єдну шату Христову пошарпали, а о другій кидали льоси. Я в тому невинна, льос тому владає, заказує рідний отець і мати не дає. — На що ж, невдачнице, на льос нарікати? Лучче сказать: нехороший, не можу кохати. Чуб. V. 172.
Поломно нар. Пламенно. Зорі наче палали, одна зоря поломніш від другої. МВ. ІІІ. 73.
Сприятелитися, -люся, -лишся, гл. Сдружиться. Вх. Лем. 169.
Темносиній, -я, -є. Темносинє небо. Левиц. І.
Улупити, -плю, -пиш, гл. 1) Отколоть. отковырнуть, отлупить. Мій кінь сивенький на камінь не ступить, каменя не влупить. Лукаш. 169. Серця б улупила та матінку купила. Мил. 205. 2) Ударить А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. ЗОЮР. ІІ. 72. Ще будем по закону судити, що тобі в спину влупити. Грин. ІІІ. 565. А як влупить чортяку грім, заб'є його. Драг. 44. 3) Побѣжать быстро. Як повернеться назад та як улупе до ями. ХС. ІІІ. 56.
Шорнути, -рну, -неш, гл. Толкнуть, ткнуть. Як шорнула хруща в писк, — аж роскинув крила. Чуб. V. 1144.
Нас спонсорують: