Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

чисто

Чисто нар. 1) Чисто. Е, вже! тому низько в голови, в кого чисто в дворі; а тому лекше здихає, що двір вичищає. Ном. № 1407. 2) Совершенно, совсѣмъ. Чисто всіх побудила. Г. Барв. 225. Вибрав усю чисто воду. Рудч. Ск. І. 37. Ум. чистенько, чистесенько. чистенько коло посуди хо́дить, — ничего не оставляетъ, все съѣдаетъ. Ном. №. 11256.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 464.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧИСТО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧИСТО"
Барноха, -хи, ж. Корова темносѣрой масти. Желех.
Ватріти, -рі́ю, -єш, гл. Сгорать. Желех.
Гіркнути, -ну, -неш, гл. Дѣлаться горькимъ, горькнуть.
Гнівний, -а, -е. Гнѣвный, сердитый. Такий гнівний, — крий мати Божа. МВ. І. 99. Червона і гнівна стояла вона. Мир. Пов. II. 65., Ум. гнівненький.
Мерест, -ту, м. 1) Лягушечья икра. Вх. Лем. 435. 2) Низкія болотныя травы. Вх. Лем. 435.
Накла́дувати, -дую, -єш, гл. = накладати.
Поберечи, -режу, -же́ш, гл. = поберегти. Желех.
Тринчик, -ка, м. Названіе трехъ взятокъ при игрѣ въ хва́льку. КС. 1887. VІ. 466.
Цупити, -плю, -пиш, гл. Тянуть, тащить. Рудч. Ск. І. 42. Цупить із печі горшки, аж крекче. ЗОЮР. II. 34. Навіщо ти москаля так щиро цупиш на мотузці? Рудч. Ск. II. 176. Наліг (вітер) ма козака, одежу з його цупить. Греб. 376.
Шв'єткий, -а, -е. Гибкій. Шв'єткий бич. Вх. Зн. 81.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЧИСТО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.