Доба́, -би́, ж. 1) Сутки. Дві добі лежав я в ліжку. Як я умру, до візьмеш мене на три доби до церкви, і дяк нехай три ночі читає надо мною псалтиру. 2) Пора, время. Нічної доби з неволі утікали. Ув обідню добу там і опинивсь. В таку добу під горою щось біле блукає. 3) Возрастъ. Два молодці так вашої доби. Cм. Діб.
Збі́рня, -ні, ж. Комната, гдѣ собирараются на сходку.
Золотець, -тця́, м. Червонецъ. То ж не піп купував і не дяк торгував, а чернець-молодець та за свій золотець.
Лища́ти, -щу, -щи́ш, гл. Блестѣть, лосниться. Молода кора на яблуні аж лищить.
Ма́ршал, -ла, м. 1) Маршалъ. 2) = маршалок 1. Ондрій Степанович ще й маршалом був
Ми́ркати, -каю, -єш, сов. в. миркнути, -ну, -неш, гл. 1) Говорить невнятно, бормотать, пробормотать. Миркав, миркав коло його голова з писарем, та бачать, що ні в чім до його присікатись, так і одпустив. Плете свого вінка і словечка йому не миркне. І слова не промовив, не миркнув. 2) Только несов. в. Роптать на кого. За те й козацтво на його миркам, мов на ляха. 3) Только несов. в. Попрошайничать, клянчить. Циган коваль, а жінка ходе, миркає: дайте пшонця, сальця.
Передранній, -я, -є. Предразсвѣтный. У таку передранню добу люде найміцніше сплять.
Поквилити, -лю, -лиш, гл.
1) Поплакать.
2) Покричать (о нѣкоторыхъ звѣряхъ и птицахъ).
Придибанчик, -ка, м. ? Ой танчику, придибанчику, поплинь, поплинь.
Уподоба, -би, ж. Вкусъ, удовольствіе, все, что нравится. Я собі шапку таки по своїй уподобі вибрав. уподо́ба, не вподо́ба съ глаголомъ въ неопред. накл.: пріятно, непріятно, нравится, не нравится. Не вподоба, мати, з конем розмовляти, — ой час і година дівчини шукати. до вподоби бути, припадати. Нравиться, быть по вкусу. Ох, дитино моя! чи то ж до пари? кажу. — До пари, до любої вподоби! Робота не важка, саме припала йому до вподоби. Нащо й худоба, коли жить не вподоба. в уподо́бі бути. Нравиться. Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. з уподобою. Съ удовольствіемъ. Куди ні заносилась наша весела або смутна пісня.... всюди.... слухано її з уподобою. Ум. уподо́бонька. На її красу не надивитись.... уподобонькою звали: он іде наша вподобонька.