Веретінник, -ка, м. 1) Часть ручного млина. Шух. I. 103. 2) Снарядъ, употребляемый при сматываніи витокъ съ веретена на мотовило: на четырехугольной деревянной подставкѣ — лавиці стоитъ вилки — розсоха, которыя своимъ хвостом укрѣплены въ подставкѣ; на верхніе концы розсох надѣта дощечка — правило, имѣющая, кромѣ двухъ отверстій для концевъ вилокъ, еще и третье посрединѣ; веретено съ напряденными на него нитками вставляется такъ, что тупой его конецъ упирается въ мѣсто, гдѣ выходятъ вилки, а острый — въ среднее отверстіе — правило; если тянуть за конецъ нитки, то веретено вращается и нитка разматывается. Шух. I. 149.

Воложати, -жаю, -єш, гл. Сырѣть.

Вудило, -ла, с. = вудлище. Желех.

Жердя I, -ді, ж. Жердь.

Зага́вкати, -каю, -єш, гл. Залаять. Собаки де-де по Вільшані загавкають. Шевч. 149.

Зорній, -я, -є. Заревой. Як ліпшім ранком зчервоніють хмари над сонечком, що весело встає,... поети, мов боги, ні нащо не вважають і пісню зорнюю про дольній світ співають. К. Дз. 214. зорнути. Cм. зринати.

Колотушка, -ки, ж. 1) Ум. отъ колотуша. 2) = колотівка. Вх. Зн. 27.

Кругловатий, -а, -е. Кругловатый. Вся його постать, цілий обвід повного кругловатого лиця виявляло зразу його м'яку натуру. Левиц. І. 239.

Піп, попа, м. 1) Попъ, священникъ. попа в ре́шеті возити. Утаивать грѣхъ на исповѣди. 2) пт. Fulica astra, лысуха черная. Вх. Пч. II. 11. 3) Насѣк. = зеленяк 1, Cetonia aurata. Вх. Пч. І. 5.

Тупотнява, -ви, ж. Топотъ. Як турнуть коні, то така тупотнява, що аж земля стугонить. Лебед. у.