Діди́зний, -а, -е. 1) Унаслѣдованный отъ предковъ, родовой. Що ж було за добре, що ж було за любо у старій дідизній Морозовій хаті. 2) Очень старый. А той Грива був старий дідизний чоловік.
Догма́т, -ту, м. Догматъ. І нам сліпим передали свої догмати.
Закіпти́ти, -пчу́, -ти́ш, гл. 1) Закоптить. 2) Поднять пыль.
Зрадливий, -а, -е. Измѣнчивый, склонный къ измѣнамъ. Моє серце зрадливсє звичаю не знає. Ой хортуно зрадливая, що ж ти виробляєш? Дала серцю зазнатися, з милим розлучаєш.
Нака́зувати, -зую, -єш, сов. в. наказа́ти, -кажу́, -жеш, гл. 1) Приказывать приказать. 2) Передавать, передать словесно. Накажи братові, щоб він приніс граблі. Да далеченько мій миленький, — ніким наказать... Да накажу я свойму милому хоть рідним братком. Ой накажи, галко, ой накажи, чорна, од кошового вісти. Говорить, наговорить много. Наказав стільки, що й не переслухаєш. наказав на вербі груш. или: наказав три мішки гречаної вовни. Наговорилъ невозможнаго, несбыточнаго, несообразностей.
Позабувати, -ва́ю, -єш, гл. Забыть (многое). Позабувала усе те, що думала звечора і вночі.
Порозглядати, -даю, -єш, гл. Разсмотрѣть (многихъ). Я їх усіх порозглядав добре.
Присвяток, -тка, м. Небольшой праздникъ.
Усихати, -хаю, -єш, сов. в. усох(ну)ти, -хну, -неш, гл. 1) Засыхать, засохнуть. Не принялись три ясени, тополя всихала. Верба усохла, похилилась. 2) Усыхать, усохнуть, отсыхать, отсохнуть. Бодай тобі, вражий сину, права рука всохла.
Шальвір, -ра, м. = шальвіра. Козаче-шальверю, не губ моє серденько.
