Вакувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Быть бездѣятельнымъ (вообще), находиться въ бездѣйствіи. 2) Оставаться невоздѣланнымъ (о полѣ). 3) Терять время, ничего не дѣлать. Чи ще ж тобі катерга турецька не ввірилася.... Щоб ти назад завертався та дні вакував.
Високий, -а, -е. 1) Высокій. Високий до неба, а дурний як треба. Долина глибока, а могила висока. 2) Высоко находящійся. Пошли, Боже, щастя з високого неба. 3) Возвышенный. Ум. височенький. Вийшла височенька дівчина.
Звіща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. звісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Извѣщать, извѣстить.
Згнива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. згн́ити, -нию́, -є́ш, гл. Сгнивать, сгнить.
Лагоминець, -нця, м. Лакомка, сластолюбець. Cм. лигоми́нець.
Ма́кортеть, -ти, ж. = макотерть. Поставила йому макортеть з варениками.
Опіка, -ки, ж. Опека.
Поніматися, -маюся, -єшся, сов. в. поня́тися, поймуся, -мешся, гл. Сходиться, сойтись, соединяться, соединиться. Уже твоє біле лічко з моїм понялося. Моє серце з твоїм понялося.
2) Только сов. в. Вступить въ бракъ. Старого Хмари дочка та з кріпаком понялося.
3) — чим. Обращаться, обратиться во что. Незабаром сніжок нанявся водою.
Спокійний, -а, -е. Спокойный. Стояв він гарний та спокійний. Ум. спокійненький, спокійнесенький.
Спориш, -шу, м. Раст. Poligonum aviculare L. Ой не стелися, зелений споришу, а по крутій горі.
