Братія, -тії, ж. Братія. Ігумену діло, а братії зась. Ном. № 1004.

Виходити 1, -джу, -диш, сов. в. вийти, -йду, -деш, гл. 1) Выходить, выйти изъ чего, откуда, куда. Вийди, вийди, мила. з хати. Мет. 10. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Ном. № 1208. І виходила до його вся земля. Єв. Мр. І. 5. Чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. І. 11. Як вийшла воля, дак мене ніхто й не наймає. Г. Барв. 315. — з чого. Стать выше, перерасти. Я вже вийшла з того, щоб мене лаяти. Лебед. у. — з грошей. Падать въ цѣнѣ. Кінь молодий у гроші йде, а старий виходить. Ном. № 10230. не виходити з горілки. Быть постоянно пьянымъ. До самого дівич-вечора я з горілки не виходила. О. 1862. VII. — у дорогу. Выходить, выйти въ путь. Ой уже син, син Гавриленко у дорогу виходить. Рудч. Чп. 32. — у пани, міщане и пр. Дѣлаться бариномъ, мѣщаниномъ и пр. Силкуються вийти або в міщанство, або в панство. О. 1862. ІІІ. 79. — на що, кого: ви́йти на добре, на зле. Окончиться благополучно, хорошо, неблагополучно, нехорошо. Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло. Ном. № 2876. ви́йде на наше. Будетъ по нашему. Ном. № 1069. воно все на одно вийде. Одно и то же будетъ. Св. Л. 129. ви́йти на кого. Сдѣлаться чѣмъ. Вони.... виходять на попа без ніякої науки. Св. Л. 130. ви́йти за кого, — заміж. Выйти замужъ за кого. Як вийду за тебе, — зостанусь нещасна. Мет. 48. Вийшла заміж — як за стінку засунулась. МВ. І. 2) Всходить, взойти Ой вийду я на шпилечок та гляну я на долину. Мет. 80. 3) Происходить, произойти. Од того вихор вийшов, що як Сатанаїл виніс землю з води, то вода зверху замерзла. Чуб. І. 35. 4) Выходить, выйти, оказаться, быть. Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця. Ном. № 9000. 5) О времени: исполняться, исполниться, истечь. Рік виходить. Рудч. Ск. І. 65. Виходить і другий год. Рудч. Ск. II. 109. Йому ще й года не вийшли женитись. Г. Барв. 475. 6) Обходиться, обойтись, стоить. Ця керсетка мені чотирі з половиною вийшла: три з половиною за набор та карбованець за пошиття. Черн. у.

Запла́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Заплакать. Заплач, дурню, по своїй голові. Ном. № 2374. Козак з біди не заплаче. Ном. № 776. 2) Заплакать что. Заплакала чорні очі, заплакала брови. Федьк. І. 50. 3) — кого́. Причитаньями и плачемъ какъ по мертвому уморить. Встрѣчено у Г. Барвинокъ: Раз, так жартувавши, на вечерницях дівку заплакали. Жартували, жартували, а послі й кажуть: «Умри, Галю, ми по тобі голоситимем». Та́ з сміхом і лягла. Вони зложили їй руки... (і стали голосити). Далі дівчата вже й годі, стали її будити — не встає... а у їй і духу нема. Г. Барв. 57.

Знаюка, -ки, об. Знатокъ. Александров. у. Слов. Д. Эварн.

Куліш, -шу, м. Жидкая каша. Чуб. VII. 439. Хоч куліш, та з перцем. Ном. № 5072. Тут з салом галушки лигали, лемішку і куліш глитали. Котл. Ен.

Понакльовуватися, -вуємося, -єтеся, гл. То-же, что и наклюнутися, но во множествѣ. Вже яйця понапльовувались. Н. Вол. у.

Поодр.. Cм. повідр..

Розривати II, -ва́ю, -єш, сов. в. розрити, -рию, -єш, гл. Разрывать, разрыть, раскапывать, раскопать.

Стрепет, -та, м. Птица стрепетъ. Крикнув перепел в ярочку, стрепет приснув над тернами. Щог. В. 53.

Чоломкання, -ня, с. Взаимные поцѣлуи, Cм. чоломкатися. Черк. у.