Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Ди́бання, -ня, с. 1) Хожденіе на ходуляхъ. 2) Медленное и неловкое хожденіе (о людяхъ съ длинными ногами или о дѣтяхъ).
Зжовти́ти, -вчу, -тиш, гл. Пожелтить.
Кобло, -ла, с. Кусть камыша, возвышающійся надъ окружающимъ; обыкновенно это кусокъ оторваннаго во время половодья, пловучаго камыша, гдѣ нибудь снопа остановившагося.
Переполошитися, -шу́ся, -шишся, гл. = переполохатися.
Переховуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. перехова́тися, -ва́юся, -єшся, гл.
1) Прятаться, спрятаться, укрыться на извѣстное время. Скільки раз вона переховувалась по чужих хатах, по клунях, поки в йому було не простигне той пекельний вогонь.
2) Сохраняться, сохраниться. Я таки й чував про старого Филона, що в його старосвіщина переховується.
Побгати, -бгаю, -єш, гл.
1) Полѣпить, подѣлать. Як побгають перепійці, борону, то тоді садовлять їх у піч. Прихвачусь мерщій до тіста, пироги побгаю.
2) Скомкать; сложить (напр. ткань). У нас коники посідлані стояли, у нас жупани побгані лежали.
Сахарець, -рцю, м. Ум. отъ сахарь.
Сковзалка, ско́взанка, -ки, ж. = скобзалка. Без його сковзанка не втиралась.
Трець, терця, м. Трущій, тотъ, кто третъ. Ні трець, ні мнець, ні в дуду грець.
