Булькотати, -кочу, -чеш, булькотіти, -кочу, -тиш, гл.
1) Клокотать. Кров дзюрить, булькотить з спини.
2) Булькать. Доти баба булькотала, поки на дно не попала. Стала, тиковку топити, а та набірається води та булькотить.
3) Объ индюкѣ: кричать. Пуляк булькоче.
Жени́шенько, -ка, м. Ум. отъ жених.
Збу́ток, -тку, м. 1) = збут. 2) Исполненіе.
Кутець, -тця́, м.
1) Пазуха въ сѣти.
2) Конусообразный глухой конецъ рыболовной сѣти ятіра.
3) Хлѣвъ. Свині... до кутця заганят. Cм. кут.
На-по́хопі, нар. = на-похваті. Стояв на-похопі заступ, а він його застукав.
Позагадувати, -дую, -єш, гл.
1) Загадать (во множествѣ).
2) Приказать (многимъ).
Посхилятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Наклониться, нагнуться (во множествѣ). Хрести дубові посхилялись.
Придбовувати, -вую, -єш, гл. = придбавати.
Противний, -а, -е. 1) Противулежащій, находящійся напротивъ. З противної вулиці доносився парубочий гомін. противна хата. Хата по другую сторону сѣней. Сидів собі на лавці у новій світлиці, що одгородив од противної хати. Через сіни противна хата.
2) О волнѣ: противная. На Чорному морі недобре вчинає: противну филю зо дна моря знімає. Cм. супротивний.
3) Непокорный, противящійся. Привів бранців із дарами і противних твоїй волі працювати в твоїм храмі.
4) Непріятный. Противна, як старцеві гривня.
5) Противорѣчащій. Я ж їй слова противного не промовив.
Спражній, -я, -є. = справжній. Та й у батенька не знаю добра, ані добра, ні роскоші, ні спражнього лиха.
