Виріжок, -жку, м.
1) Часть чего-либо, выдающаяся угломъ.
2) Конецъ поселка. А що то за хижка там на виріжку?
Держа́к, -ка́, м. 1) Рукоять, ручка; эфесъ; древко у метлы, видъ и пр. Подай держак од лопати свата привітати. 2) Нижняя часть кужівника. Ум. Держачо́к. Коло скрині лежав замок та держачок від простих ножиць, що овець стрижуть.
Докро́їти, -крою, -кро́їш, гл. = докраяти.
Згріба́тися, -ба́юся, -єшся, сов. в. згребти́ся, -бу́ся, -бе́шся, гл. 1) Быть сгребаемымъ, сгребаться, сгрестися. Чоловікові коситься легко, утроє само ляга, само і згрібається, само і в'яжеться. 2) Быть въ силахъ грести. Бач, який вітер, як грає Дніпро, — тепер не згребешся.
Ковиза, -зи, ж. Бочарный инструментъ для сгибанія обручей. Ум. ковизка.
Обсушуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. обсуши́тися, -шу́ся, -шишся, гл. Обсушиваться, обсушиться. Запрошує його в хату обсушиться і спочить.
Повилинюватися, -нюємося, -єтеся, гл. = повилинювати. Повилинювались коні.
Подзенькати, -каю, -єш, гл. = подзеленькати.
Скрутій, -тія, м. = скрутель.
Стайня, -ні, ж.
1) Конюшня. Мій тобі коничок стайні не простоїть, моя тобі зброя кілочка не вломить.
2) Стойло, хлѣвъ. Повна стайня худобиці. Ум. стайничка, стаєнка, стаєнька, стаєночка.
