Відгукуватися, -куюся, -єшся, сов. в. відгукнутися, -нуся, -нешся, гл. Откликаться; откликнуться. На моє прохання відгукнулись.
Вояк, -ка, вояка, -ки, м. Воинъ. Так наші славнії вояки там мовчки проливали кров. Якого тобі ще треба? Чим не вояк? А міщане ходять, все раду радять, що тому вояці за дари дати. Ум. вояченько.
Ґвер, -ру, м. Ружье.
Зальо́тник, -ка, м. Ухаживатель.
Заорандува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Заарендовать, взять въ аренду. Іще ж то жиди-рандарі у тому не перестали: на славній Україні всі козацькі торги заорандували.
Ковизка, -ки, ж.
1) Ум. отъ ковиза.
2) Палка съ загнутымъ концемъ, разновидность кийка. От ідуть льодом, а дід ходе з ковизкою... Як учеше (по льоду) ковизкою, так селезень і вкипів. Въ игрѣ въ свинку ею гоняютъ свинку.
Лю́бчик, -ка, м. 1) Милый, дорогой. Не їдь, братіку, не їдь, любчику! 2) = любисток.
Моргу́ха, -хи, ж. 1) Моргунья, часто мигающая глазами. 2) Кокетка, женщина, заигрывающая съ мужчинами. Латин дочку мав чепуруху, проворну, гарну і моргуху. Була моргуха та очицями поводила чи на парубків, чи хоть і на нашого братчика та жодному нищечком признавалась, що тілько його одного любить, а зо всяким женихалась.
Перхнути, -ну́, -не́ш, гл. 1) Побѣжать. Де та сила візьметься, — знов перхну так, що аж залускотить. 2) Набѣжатъ, наѣхать многимъ. Та й справді перхнуло до нас гостей, — як на погориджу.
Простяжний, -а, -е. Длинный и отлогій. Гора не так крута, та дуже простяжна. Простяжна гора.