Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

риґівниця

Риґівниця, -ці, ж. У ткачей: дощечка съ отверстіями для вставки въ нихъ концевъ начиння или блята, когда сквозь послѣдніе пропускаютъ нити основы; риґівниці бываютъ при этомъ подвѣшены. Конст. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 15.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РИҐІВНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РИҐІВНИЦЯ"
Биндюги, -рів, м. мн. = бендюги.
Ґузу́лька, -ки, ж. Ум. отъ ґузуля.
Заві́ска, -ки, ж. Передникъ, фартукъ. Міусск. окр.
Куделечка, -ки, ж. Ум. отъ куделя.
Малолю́ддя, -дя, с. Малолюдіе.  
Одержування, -ня, с. 1) Полученіе. 2) Владѣніе чѣмъ, обладаніе.
Повсаджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Усѣсться (о многихъ).
Податливий, -а, -е. Податливый. Дуб податливіший рубати, ніж грушина. Волч. у.
Упосажувати, -жую, -єш, сов. в. упосажити, -жу, -жиш, гл. Давать, дать приданое. Шейк. Kolb. II. 24.
Шкібля, -блі, ж. Скобелка, круглый скребокъ у бочаровъ. Желех. Шух. І. 250, 311. Ум. шкібелька. Шух. І. 311.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РИҐІВНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.