Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рикало

Рикало, -ла, м. 1) Обладающій громкимъ голосомъ. Наш дяк — добрий рикало: як що виголосить у церкві, так хто його зна де чутно. 2) Картавящій человѣкъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 16.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РИКАЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РИКАЛО"
Гембель, -бля, м. Рубанокъ. Мнж. 165.
Глумливий, -а, -е. Насмѣшливый. Міські все люде нещирії, глумливії. МВ. І. 75.
Запа́рити, -ся. Cм. запарювати, -ся.
Малоземе́льний, -а, -е. Малоземельный.
Пер'ян, -на, м. = перістий віл. Cм. перістий 1. КС. 1898. VII. 42.
Ростріпувати, -ную, -єш, сов. в. ростріпа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Растрепывать, растрепать. Чуб. V. 1033. Косо моя жовтенькая! не мати тя росчісує, візник бичем ростріпує. АД. І. 86. 2) Разбивать, разбить. Рострепати яйце. Дівка растрепала горнец. Вх. Уг. 266.
Слимуж, -жа, слимужка, -ки, слимуш, -ша, м. = слимак 1. Вх. Зн. 64. Вх. Пч. II. 28. Шух. І. 22.
Спечний, -а, -е. Жаркій, душный (о днѣ). Вх. Пч. 65.
Співака, -ки, м. = співак 1, 2. Греб. 389. Співають співаки, — щоб вас побрали собаки. Ном. № 12446.
Шкінька, -ки, ж. Лошаденка, кляченка. Отакою шкінькою попереду їздив, а тепер! Лебед. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РИКАЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.