Дока́зування, -ня, с. 1) Договариваніе до конца. 2) Дѣланіе, совершеніе чего либо. 3) Попреки.
Забу́рний, -а, -е. Буянь. Він як п'яний, — страх який забурний.
Зрадливий, -а, -е. Измѣнчивый, склонный къ измѣнамъ. Моє серце зрадливсє звичаю не знає. Ой хортуно зрадливая, що ж ти виробляєш? Дала серцю зазнатися, з милим розлучаєш.
Зубець, -бця́, м.
1) Зубець — какъ фигура и какъ часть снаряда (напр. зубці у грабля́х. ; сдѣланный изъ матеріи и пр. какъ украшеніе одежды.
2) Зубокъ, часть чесночной луковицы, распадающейся на части.
3) мн. зубці. Кушанье изъ очищенныхъ зеренъ ячменя — сваренныхъ или поджаренныхъ. На закуску куліш і кашу, лемішку, зубці, путрю, квашу. Ум. зубчик.
Клапоть, -птя, м.
1) Клочекъ, кусокъ (кожи, ткани, бумаги). Ото клаптів скільки позоставалось!
2) мн. клапті. Обшлага на рукавахъ опанчі. Ум. клаптик.
Низенький, низесенький, -а, -е., Ум. отъ низький.
Прикройний, -а, -е. 1) Укромный. Постав сани у прикройному місці.
2) О сапогѣ: съ пришитыми къ голенищу головками.
Проступок, -пку, м.
1) Прегрѣшеніе, вина. Перед Господом Богом грішимо всілякими проступками, — всілякими гріхами. Підвести кого на проступок.
2) Проходъ. Він мені що далі, то все більше проступку не дає, а я втікаю, ховаюсь од його.
Роспирскатися Cм. роспирскуватися.
Тарарах! меж. для выраженія удара или паденія, сопровождающихся шумомъ. Тарарах дурня по ногах, то він і присяде.
