Ватрище, -ща, с. = ватра.
Де́-хто, мѣст. Кой-кто; нѣкоторые. Не стало й Богдана! Як віл під ярмом схилилась громада од Божої кари, і плакали де-хто. От трошки згодом вернулись до Бруса де-хто і посідали край його. Так він не стерпів, позбірав де-кого та й учинив проти ляхів трівогу.
Дуж, -жа, -же 1) = дужий.
2) чим-дуж. На сколько силъ хватить. Другий раз як прісне, то чим-дуж тікай у вівтар.
Зві́льна нар. Медленно, понемногу. Солодьки... звільна вирізувались з-за гори.
Кохати, -ха́ю, -єш, гл. 1) Любить (кого-либо). Ой ти, дівчино, мислоньками блудиш, сама ти не знаєш, кого вірно любиш. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тілько я не знаю, із ким жити маю. Хто вірно кохає, той часто вітає. Батько й мати твої живуть при тобі і дякують... що ти їх при старости й кохаєш і поважаєш. 2) Взлелѣивать, возрощать, воспитывать (о дѣтяхъ, животныхъ, растеніяхъ). Кошару дитину кохала, любила, — крій себе не маю. Ой косо, косо, кохана, сім літ я тебе кохала! Cм. викохати.
Лаштабей, -бе́я, м. Лѣнтяй (такъ бранять дѣтей).
Наду́мати, -маю, -єш, гл. 1) Вздумать, придумать. 2) Вспомнить.
Понавивати, -ва́ю, -єш, гл. Навить, намотать (во множествѣ).
Устаріти, -рію, -єш, гл. Состариться. Уже встарів віл.
Фантє, -тя, с. соб.
1) Всякая одежда. Cм. хвантя.
2) Лохмотья, рваная одежда.
