Бабача́, -ча́ти и бабаченя́, -ня́ти, ср. Дѣтенышъ сурка.
Важити, -жу, -жиш, гл. 1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. 2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. 3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого.... ти мені не важиш нічого. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? 4) Иметь виды, мѣтить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, — на третього важу. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Він уже давно важив на нас. на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. 6) — легко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили.
Гости́нчик, -ка, м. Ум. отъ гостинець.
Купальний, -а, -е. купа́ловий. Купальний попел.
Очмана, -ни, об. Одурѣвшій, ошалѣвшій человѣкъ. Куди ти, очмано, лізеш?
Передерти, -ся. Cм. передирати, -ся.
Прогнівити, -ся. Cм. прогнівляти, -ся.
Ратуш, -ша, м. = ратуша 1.
Ростулюватися, -лююся, -єшся, гл. = ростулятися.
Хмарка, -ки, ж. Ум. отъ хмара.
