Бильник, -ка, м. 1) Черешки въ листѣ. Поїла проклята кузявка капусту, — тільки бильник один стирчить. 2) Раст. чернобыльникъ, Artemisia vulgaris. Небом накрите, а билником огорожене.
Бідолажний, -а, -е. = бідолашний.
Біль I, білі или белі (зват. п. біле и беле), ж. 1) Бѣлыя нитки для шитья. Під вербою над водою Катерина біль білила, із своєю біллю говорила: «ой беле моя, тонка беле! Стоять намети як біль біленькі. Шиє вона шовком-біллю свому милому на неділю. Всю ніч не спала, біль сукала. Я з тебе, біле, плахту витчу. 3) Часть дерева, слѣдующая непосредственно за корой. 4) Бѣлизна. Полюби мене в чорні, а вже в білі полюбить і аби хто. Полюбите насъ чорненькими, а бѣленькими насъ всякій полюбить. 5) Сало. Ум. білечка. Забери собі біль-білечку.
Гладунка, -ки, ж. = гладун 2.
Кияхуватий, -а, -е. О просѣ: кияхувате просо — то просо, кисть котораго собрана вмѣстѣ, всѣ вѣточки прижаты. Cм. кийкуватий.
Лущі́ння, -ня, с. = лускання.
Мудь, -дя, м. 1) Неотеса, грубый человѣкъ, мужикъ. Та що й говорить з такими глечиками, з такими мудями. 2) = мудо. Як я... стягну з коня цього черкеса, так хватайте його прямо за мудя, то він буде наш... Хватили його тільки за мудя, той зараз і ослаб.
Пильний, -а, -е. 1) Прилежный, усердный, рачительный, тщательный, старательный.
2) Безотлагательный, нужный, спѣшный. Скорим часом, пильною годиною до города Чигрина прибував.
3) Пристальный. Пильний погляд.
4) Внимательный. Ум. пильне́нький, пильне́сенький.
Хвалда, -ди, ж.
1) Фалда, складка въ платьѣ.
2) присісти хвалди. Усидчиво работать. А правда, добре присів'їсь хвалди. Cм. фалд.
Шпиль, -ля, м.
1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну.
2) Част. м'яльници (Cм.). Ум. шпилик, шпильо́к, шпилечок.