Вилазити 2, -жу, -зиш, сов. в. вилізти, -зу, -зеш, гл.
1) Вылазить, вылѣзать, вылѣзть. Вилазить гадюка. Кривда людськая боком вилазить. Кричить, аж з шкури вилазить. Не так скоро лихо вилке, як улізе.
2) Взлѣзать, взлѣзть. Кричи, хоч на гору вилізь. Виліз дружба на липу.
3) не вилазити з чого. Быть постоянно въ чемъ. З роботи ніколи не вилазить. Другі в плахтах та запаскам..., а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила.
Голю́к, -ка́, м. Голый человѣкъ, голышъ, голякъ.
Збідни́ти Cм. збіднити.
Зовсім нар. Совсѣмъ, вовсе. Був я там, де люд зовсі не такий, як у нас. От пробі — Великдень, а він зовсім не великий.
Золотопутий, -а, -е. Съ золотыми цѣпями, оковами. Пилипко золотопутий, той, що в погрібі замурувався.
Курега, -ги, ж. Абрикосъ.
Ле́квар, -ру, м. Варенье изъ сливъ.
Плечистий, -а, -е. = плечастий.
Страта, -ти, ж. 1) Потеря, утрата, трата. Або зиск, або страта. 2) Казнь.
Табачниця, -ці, ж. Женщина, нюхающая, приготовляющая или продающая табакъ.
