Горю́чий, -а, -е. Горючій. Ясен — горюче дерево.
Двадця́ток, -тку, м. Двадцать. До літ двадцятка сяк-так було, а в сім часі і того не стало.
Єдна́к нар. = однак. Боже, єднак не маєш що робити, то хоць тепер зроби світ.
Клепати, -па́ю, -єш и клеплю, клеплеш, гл.
1) Ковать. Коваль клепле, поки тепле.
2) Отпускать косу. Тне косарь, не спочиває. Не клепає коси. Де теє ще у Бога літо, а він уже косу клепа.
3) Бить, звонить в колотушку.
4) Бить. Як почав він мужика то в той висок, то в сей — клепа, клепа — йому, сердешному, аж очі помутились, а той клепа. о) Клеветать. Поніміють, що клепали, гордим серцем промовляли.
6) клепати язиком. Говорить вздоръ.
Ленде́рево, -ва, с. раст. Larix europaea.
Пелюшечка, -ки, ж. Ум. отъ пелюшка.
Поздоровкатися, -каюся, -єшся, гл. Поздороваться.
Сторожкий, -а, -е. Осторожный; чуткій. Утя сторожка птиця. Птиця, бач, дуже сторожка. І собаки не держу, такий я сторожкий.... і миш не пробіжить, щоб я не почув.
Торкати, -ка́ю, -єш, сов. в. торкнути, -ну, -неш, гл.
1) Трогать, тронуть, задѣвать, задѣть, толкать, толкнуть. Торкни його, нехай не дрімає. Не гавкайте, собаченьки, я вас не торкаю. Хто торка, тому відчиняють.
2) Попивать, выпить. Торкаючи потроху гарну варенуху, кожний росказував про своє перше життя.
3) торкай! Трогай! (Приказаніе кучеру). Сів на бричку: «Торкай!» І тільки закурилось.
Хуторянський, -а, -е. Свойственный хуторянам. Прості хуторянські звичаї. Хуторянські вечори.
