Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покутник

Покутник, -ка, м. Кающійся, отбывающій покаяніе, эпитемію.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 280.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКУТНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКУТНИК"
Заве́злиско, -ка, с. Мѣсто, гдѣ почва глубоко запала. Вх. Лем. 414.
Калабайка, -ки, ж. Зарубка на деревѣ для добыванія сока.  
Ломи́на, -ни, ж. Валежникъ? (Cм. лом 2). Ступлю я на ломину. Чуб. IV. 163.
Позабовтувати, -тую, -єш, гл. Забрызгать края платья грязью, замочить края платья. Бач, як позабовтували спідниці.
Приляпати, -паю, -єш, гл. Пришлепать.  
Слишка, -ки, ж. 1) Слухъ, вѣсть. У нас така пройшла слишка, що вона вмерла. Верхнедн. у. 2) мн. Родъ дѣтской игры. Ив. 39.
Трахтирників, -кова, -ве Принадлежащій трактирщику.
Укучитися, -чуся, -чишся, гл. Наскучить, надоѣсть. Добре ніколи не укучиться. Ном. № 1712.
Церемонія, -нії, ж. 1) Церковная церемонія. 2) Жеманство, стѣсненіе. Без церемонії оглядали кожну паню. Левиц. Пов. 23.
Шупити, -плю, -пиш, гл. Смыслить, понимать. Не вміє нічого невістка зробити, а-ні-же не шупить у господарстві. Г. Барв. 319. Шупить Сірко, де кабана смалять. Ком. Пр. № 538. Та я то трохи і в картах шуплю. Г.-Арт. (О. 1861. III. 99).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКУТНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.