Аби́-б, сз. 1) Дабы, чтобы, лишь-бы. Я гроші дам, аби він зробив. Аби люде, а піп буде. Посл. Аби день до вечора. Лишь-бы день прошелъ. Я то зроблю, аби б було, як ви кажете. Аби́-м, аби́-х. Чтобы, пусть. Аби-м так здоров був! Аби-х так жила! (Божба). Ogon. 157, 7. Вх. Зн. 1. 2) Аби́-де. Гдѣ бы то ни было, гдѣ-нибудь, гдѣ попало. Та я абиде захропу. 3) Аби́-коли. Когда-нибудь, когда-бы то ни было. В Лубенщині... на дощ викидають помело і кочерги і викидають не тільки весною, а і аби-коли. Ном. с. 282, № 576. 4) Аби́-куди. Куда-нибудь, куда-бы то ни было, куда попало. Неси сміття аби-куди! 5) Аби́-то. Лишь-бы, какъ-нибудь, такъ себѣ, шутя. Він усе робить аби-то. 6) Аби́-хто. Кто-нибудь, который-нибудь, всякій. Та це і аби-хто зробить. Побить, то й аби хто знайдеться, — от инше діло пожалувать. Ном. № 4072. 7) Аби́-чий. Чей-нибудь, чей-бы то ни было. Оттак чини, як я чиню, люби дочку аби-чию: хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову. Шевч. 183. 8) Аби́-що. Что-нибудь, кое-что, что-бы то ни было. Та будеш там робити аби-що, — от, аби не гуляти. Нехай тобі аби-що! А чтобъ тебѣ! Ном. № 3257. Иногда употребляется какъ существительное въ значеніи: малозначительная вещь, негодная вещь, человѣкъ, не заслуживающій вниманія, уваженія. Дав таке аби-що, — тільки на смітник викинути! От, якесь аби-що! а величається мов яка цяця! 9) Аби́-як. Какъ-нибудь, какъ попало. Одружись! Чому ні? — А тому ні, каже Гриць, що любої пари не знайшов, а побратись аби-як не гоже. МВ. І. 64. Ти все робиш тільки аби-як. 10) Аби́-який. Какой-нибудь, какой попало. Вельможна панськая персона явилася перед Плутона не як аби-який харпак. Котл. Ен. VI. 44. 11) Съ отрицаніемъ эти выраженія принимаютъ значеніе чего-то важнаго, не зауряднаго, напр.: Це чоловік не аби́-який, т. е. не изъ заурядныхъ. Це зовсім не аби-що, щоб про його так казати. Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві не аби-що він. Гліб. 82.

Злякатися, -каюся, -єшся, гл. Испугаться. Жінка, злякавшись, упала перед ним. Єв. Мр. V. 33. Еней, пожар такий уздрівши, злякався, побілів як сніг. Котл. Ен. II. 30. Злякався хлопчик, аж поблід. Гліб. 56.

Надега́ти, -га́ю, -єш, сов. в. надегну́ти, -ну́, -не́ш, гл. — иглу́. Вдѣвать, вдѣть нитку въ игольное ушко. Вх. Зн. 39.

Повідлічувати, -чую, -єш, гл. Отсчитать (во множествѣ).

Покаяння, -ня, с. Покаяніе. Єдного скарання десятьом покаяння. Ном. № 3907.

Поклонятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. поклони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. 1) Кланяться, поклониться. Батькові й ненці поклоняйся. Чуб. V. 370. Также: передать поклонъ. Поклоняється бідний невольник із землі турецької, із віри бусурманської, у города християнські до отця, до матусі ...поклоняється голубоньком сивеньким. АД. І. 93. Козак до дівки ворлами та поклонився. Мет. 82. 2) поклонився пані-матці хлібом. Посваталъ дочь. Св. Л. 275.

Пороспадатися, -даємося, -єтеся, гл. То-же, что и роспастися, но во множествѣ. Скелі пороспадалися. Єв. Мт. XXVII. 51.

Суджений, -а, -е. Суженый. Ой вечірняя зоря двоє діток привела: однеє родженеє, а другеє судженеє. Н. п.

Татаренко, -ка, м. Татаринъ, сынъ татарина. Гей одсунься, миленька, нехай заб'ю татаренка. АД. І. 164.

Храмування, -ня, с. Празднованіе храмоваго праздника. Вернулась наша Параска з храмування до господи. Г. Барв. 104.