Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзвонариха

Дзвонари́ха, -хи, ж. Жена звонаря.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 377.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВОНАРИХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВОНАРИХА"
Бубонець, -нця, м. Бубенчикъ. Вкотив у двір сивими кіньми, побрязкуючи.... бубонцями. МВ. (О. 1862. ІІІ. 67). Ум. бубончик. Чуб. IK 348.
Гембелювати, -люю, -єш, гл. = гемблювати. Струже, гембелює. Щог. В. 57.
Досни́тися, -сню́ся, -сни́шся, гл. Окончиться сну. Сей сон мені, Заїро, не доснився. К. МБ. XI. 145.
Князівський, -а, -е. = княженецький. Ми роду князівського. Мил. 96.
Несправуватися, -вуюся, -єшся, гл. Быть неаккуратнымъ.
Пічкатися, -каюся, -єшся, гл. Возиться съ обмазкой глиной или побѣлкой зданія. Сим. 129.
Полизач, -ча, м. Лизунъ; блюдолизъ.
Примножувати, -жую, -єш, гл. = примножати.
Рудявина, -ни, ж. Ржавое болото.
Чепляти, -ля́ю, -єш, гл. Прицѣплять. Дячиха чорна, чорна, хоч чепляй на спину веретена та в циганське шатро. Левиц. ПЙО. І. 371.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗВОНАРИХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.