Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзвонити

Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Г. Барв. 156. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. К. Досв. 127. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. К. ЧР. 14. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. Чуб. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. Шевч. 67. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. Ном. № 8322. По дівчинонці дзвони дзвонили. Мет. 96.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 378.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВОНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВОНИТИ"
Зненазнімка нар. = знезнімка. Харьк.
Лиця́тися, -ця́юся, -єшся, гл. Любезничать, ухаживать. І лицявся то з тією, то з другою любо. Шевч. 473.
Мудре́ць, -ця́, м. Мудрець. Ідумейські Таманці... славні були своїми мудрецями. К. Іов. V. Мудрець там физику провадив. Котл. Ен. III. 53.
Муст, -ту, м. Навозная жижа. Вх. Зн. 37.
Настрахати, -ха́ю, -єш, гл. Напугать, испугать.
Павічайка, -ки, ж. = павіко. Вх. Уг. 257.
Смола, -ли, ж. 1) Смола. Чорний як смола. Ном. 2)шевська. Варъ. 3)земна. Асфальтъ. Шух. І. 12.
Тарканистий, -а, -е. Неоднокрапный, неодноцвѣтный, пестрый. Вх. Зн. 68.
Флояра, -ри, ж. Родъ пастушьей свирѣли. Дудка дідча, а флояра божа. Гн. II. 222. Ум. флоярка, флоя́рочка. Вівчареву флоярочку чути з полонини. Млак. 88.
Хитючий, -а, -е. 1) = хисткий 1. Се хитючий човен. Волч. у. 2) = хисткий 3. Яка хитюча гілька. Нѣжин. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗВОНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.