Дозбіра́ти, -ра́ю, -єш, гл. Окончить собирать. Підожди, ось дозбіраю остатні яблука, то й підемо.
Докача́ти Cм. докачувати.
Журавли́ця, -ці, ж. = журавка.
Знадтом нар. Слишкомъ. Узяв п'ятнадцять кіп знадтом з десятини.
Клепати, -па́ю, -єш и клеплю, клеплеш, гл.
1) Ковать. Коваль клепле, поки тепле.
2) Отпускать косу. Тне косарь, не спочиває. Не клепає коси. Де теє ще у Бога літо, а він уже косу клепа.
3) Бить, звонить в колотушку.
4) Бить. Як почав він мужика то в той висок, то в сей — клепа, клепа — йому, сердешному, аж очі помутились, а той клепа. о) Клеветать. Поніміють, що клепали, гордим серцем промовляли.
6) клепати язиком. Говорить вздоръ.
Ли́царь, -ря, м. Рыцарь. А тут Михайлик лицарь був. Громада вибрала гетьмана — преславного Лободу Івана, лицаря старого.
Оплачувати, -чую, -єш, сов. в. оплати́ти, -чу́, -тиш, гл. Платить, заплатить, выплатить. Овечку продає, щоб подушне оплатить.
Прощати, -ща́ю, -єш, сов. в. прости́ти, -щу́, -сти́ш, гл.
1) Прощать, простить. Хто чого не знає, тому то Бог прощає.
2) Прощавай, прощай, прощайте. Прощай, прощайте. Прощавайте, піду вже од вас. Прощай, прощай, громадонько. Прощайте, маленькії діти і вірная дружино.
Святитися, -чу́ся, -ти́шся, гл. 1) Дѣлиться, быть святымъ. Отче наш, що на небі! Нехай святиться імя твоє. Святився б гурток, коли б не чортова ззіжа. 2) Освящаться. 3) Рукополагаться. Як святився ще на діакона та був у печерах. 4) Свято почитаться. Честь тоді святилась дуже.
Сікарь, -ря, м. Производящій порку, сѣкущій. Підпроси сікаря..., щоб не дуже бив.
