Булькотати, -кочу, -чеш, булькотіти, -кочу, -тиш, гл.
1) Клокотать. Кров дзюрить, булькотить з спини.
2) Булькать. Доти баба булькотала, поки на дно не попала. Стала, тиковку топити, а та набірається води та булькотить.
3) Объ индюкѣ: кричать. Пуляк булькоче.
Виновате, -того, с. Долгъ. Сей чоловік косе мені не за гроші, а за винувате, — позичав весною.
Заба́їти, -ба́ю, -їш, гл. Заворожить.
Йолоп, йо́луп, -па, м. Олухъ, дуракъ, глупецъ. Чом ти, йолопе, не кланяєшся пану Возному?
Канючити, -чу, -чиш, гл. Клянчить. Ото канючить.
Лупи́на, -ни, ж. Скорлупа, шелуха, плева (сѣменная), кожица (на кукурузѣ, яблокѣ) и пр. Cм. лупесиння.
Просмажити, -жу, -жиш, гл. Прожарить.
Робак, -ка, м. Червь, червякъ. Робак вліз у хрін та й думав, що вже немов солодчого коріння. Ум. робачо́к.
Роздобрити, -рю́, -риш, гл. = кого. Умилостивить кого, сдѣлать кого добрымъ.
Ручина, -ни, ж. Рука. Ой ти, стара непе, та сядь коло мене, заклади ручину та й за пазушину.
