Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

шевляга

Шевляга, -ги, ж. 1) Дрянной конь, кляча. Перекинь штани на шевлягу та й мерщій доганяй. 2) Овца. Вовк поїв до однісінької шевляги. Лубен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 490.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШЕВЛЯГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШЕВЛЯГА"
Балбера, -ри ж. Родъ рыболовнаго снаряда: рядъ крючковъ на веревкѣ, съ поплавками. Черном.
Бидля, -ляти, с. Одна молодая скотина, одна скотина. Чуб. ІІІ. 374.
Галайстра, -стри, ж. Толпа, куча народа, дѣтей. Желех.
Гріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Грѣшить. Хто спить, той не грішить. Ном. № 11291. 2) Гріши́ти на ко́го. Подозрѣвать кого, взводить напраслину, грѣшить. Не гріши на Бога — чорт діти забрав. Ном. № 933.
Жиже́ль, -лю, м. = жежель. Я буду в кибиточці, а він на жижелі.
Звину́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Успѣть (сдѣлать, возвратиться). Я звинувся і все зробив. Н. Вол. у.
Менджу́н, -на, м. Барышникъ, занимающійся мѣной лошадей. Найшов менджуна: продавай, кажу, мого коня аби кому. Лебед. у.
Порняла, -ли, ж. Трава, растущая на погірник'ѣ. Шух. І. 215.
Рокиточка, -ки, ж. Ум. отъ рокита.
Сіяльник, -ка, м. = сівач. Лохв. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ШЕВЛЯГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.