Відкудовчити, -чу, -чиш, гл. Поколотить. Опісля насилу люде виволокли з кімнати, так він його відкудовчив.
Копієчка, -ки, ж. Ум. отъ копійка.
Окіп, око́пу, м.
1) Окопъ, валъ со рвомъ. Окіп (круг току) розвалила на десять локіт. На долині при окопі дівчина гуляє. V.
2) жидівський окіп. Еврейское кладбище.
Полицейник, -ка, м. = полиціян.
Приголовач, -ча, м.
1) Изголовье; у грудного ребенка: свернутая пеленка, подкладываемая ему подъ голову, напр. во время купанья.
2) Въ гробу: доски въ изголовьи и ногахъ, соединяющія боковыя длинныя доски. У труні два приголовачі.
3) Полѣно, которое кладется поперегъ печи, чтобы на него класть поперечныя полѣнья. Ум. при́голо́вачок. А біленькії пелюшечки сповивала, а з дев'ятого шовку сповивачик сукала, а з сребра-злата приголовачок прикладала.
Розцілувати, -лую, -єш, гл. Расцѣловать.
Рунитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Куститься.
Слизький, -а, -е. Скользкій. Погода не тая, дорога слизькая. Зогнав на слизьке. Поставилъ въ затруднительное положеніе. Ум. слизькенький, слизенький. Тепер ніченька темненька, дорога слизенька.
Ступеник, -ка, м. Слѣдъ ноги. Ступеників собачих там багато, — видно, що собаки ходили.
Супостатський, -а, -е. Супостатскій, вражій.
