Вимилити, -лю, -лиш, гл. Измылить.
Відв'Язати, -ся. Cм. відв'язувати, -ся.
Допо́ки нар. До тѣхъ поръ пока. Не оженюся, допоки вік віков. Співатиму йому допоки віку, допоки тху хвалитиму на струнах.
Живу́щий, -а, -е. 1) Живой, живущій. Такеньки тижні сходили, що вона, живуща, була наче мертва. Трохи одпочила стара мати недобита; живущую силу сила ночі оживила. 2) Оживляющій, животворный. Було там дерево живуще, таке, що чоловік, годуючись його овощами, не вмер би ніколи. живу́ща й сцілю́ща вода. Сказочная живая и мертвая вода. Ох підпалив дрова, наймита спалив.... углину сприснув живущою водою, — наймит знов ожив. І немощну мою душу за світ посилаю сцілющої й живущої води пошукати. 3) Вѣчно живой. Усе тінь минуща, одна річ живуща: світ з Богом.
Крізь пред. Чрезъ, сквозь. Хоч крізь землю йди. Хоч крізь сон подивлюся на ту Україну. Крізь сльози. день крізь день. Каждый день. Як таки отак день крізь день сидіти за роботою, — це можно й захворіти.
Мча́лка, -ки, ж. Вѣстница. Встрѣчено у Котляревскаго: Іриса цьохля проклятуща... Олимпська мчалка невсипуща.
Павичка, -ки, ж. Самка павлина. Cм. пава. Впрягла в ґринджолята павичку.
Попасати, -са́ю, -єш, гл. Пасти въ дорогѣ. Воли попасали. Іде Марко з чумаками, ідучи співає, не поспіша до господи — воли попасає.
Попірчити, -чу, -чиш, гл. Побить, трепку дать. Трохи мене півень не попірчив, уже був хвіст ростопірчив.
Прощати, -ща́ю, -єш, сов. в. прости́ти, -щу́, -сти́ш, гл.
1) Прощать, простить. Хто чого не знає, тому то Бог прощає.
2) Прощавай, прощай, прощайте. Прощай, прощайте. Прощавайте, піду вже од вас. Прощай, прощай, громадонько. Прощайте, маленькії діти і вірная дружино.
